Розповідає Марта Біла, активна учасниця всіх проєктів Центру Студентського Капеланства, Волонтерського простору DoBro та Студентського хору «Натхненні», студентка Національного університету «Львівська політехніка»:
– Мій шлях у капеланстві почався з найпершого навчального дня в Університеті. Запросила мене сюди Леся Подоляк після того, як дізналась, що я вступила в Політехніку і буду жити в гуртожитку поряд із дзвіницею і храмом – капеланським рідним домом.
Пам’ятаю, як зайшла вперше у студентський храм: запах дерева, спів студитів – усе це асоціювалось із молитовною атмосферою. І я собі подумала: буду сюди приходити, тут така приємна аура, от коли буде важко, я обов’язково прийду сюди. Приходжу дотепер: і коли радісно, і коли сумно.
Пригадую, що мене вразило найбільше – це відкритість і щирість капеланів, прийняття унікальності кожного, їхня готовність допомоги та відповісти на незручні та актуальні питання студентів.
На капеланстві я навчилася аналізувати інформацію, яку мені надають звідусіль, а не сприймати її дослівно. Тут я почала свій шлях формування та прийняття себе. Кожна подія – чи то поїздка, чи то реколекції або нічні чування, чи інформативні лекції, – вплинули на мій всебічний розвиток.
Також у капеланстві я навчилася співати сама у храмі і так відкривати для себе сольний спів-молитву, оскільки раніше співала лише в колективних хорах. Цей досвід є для мене виходом із зони комфорту, але водночас і відкриттям. Невдовзі у нас сформувався студентський хор, про що я мріяла! Тепер ми супроводжуємо Літургії молодіжним співом.
Капеланство обдарувало мене друзями, відчуттям надійної спільноти, де ми всі разом працюємо над собою та реалізовуємо різні ідеї-проєкти, такі як ярмарки, поїздки на Схід України, спільний відпочинок. Цього літа мені випала нагода поїхати на Донеччину волонтерити – це стало для мене особливо цінним досвідом.
Вдячна Богові, що я потрапила в цю спільноту, вірю, що у Нього не буває випадковостей!
