22 квітня 2021 року Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» провів Міжнародну онлайн-конференцію «Українські громади за кордоном: нові точки відліку». Захід відбувся за підтримки Львівської обласної державної адміністрації та у партнерстві зі Світовим Конґресом Українців і Світовою Федерацією Українських Жіночих Організацій.
Конференція є ще одним системним кроком МІОКу до створення комунікаційного майданчика для активістів, науковців з-за кордону й України та всіх, для кого важливе питання розвитку українських громад поза межами України. Про суспільний запит на проведення такої події свідчить те, що на Конференцію зареєструвалося понад 200 учасників із 34-х країн світу з усіх континентів. Метою Конференції було з’ясувати особливості формування новітніх громад українського зарубіжжя та трансформації в історично сформованих українських діаспорних організаціях у сучасних умовах для підвищення ефективності їхньої взаємодії з Україною та між собою. Саме тому її програма була дуже насиченою та передбачала дві панельні дискусії – з головами українських громад за кордоном і представниками з України, а також інтерактив з усіма присутніми.
На початку заходу Владика Степан Сус, голова Пасторально-міграційного відділу Української Греко-Католицької Церкви, уділив благословення для усіх учасників Конференції. Він зазначив: «Відвідуючи різні країни світу, бачу, наскільки важливо, щоб ми спілкувалися, щоб ми будували з українцями стосунки, щоб ми ділилися думками, пережитим, успіхами й невдачами. Я думаю, що така платформа, на якій ми зараз є, дає нам можливість справді не боятись говорити одне з одним. А найважливіше – будувати правильні стосунки для того, щоб ми з вами не загубилися у тих частинках світу, куди нас завела доля. Важливо, щоб ми тримали між собою спільний зв’язок».
Під час офіційного відкриття Юрій Бобало, д. тех. н., проф., ректор Національного університету «Львівська політехніка», наголосив: «Сьогодні вкрай важливо розуміти міграційні процеси й підтримувати українські громади. Українці за кордоном є не лише носіями нових умінь, навичок та знань, які можна імплементувати в науковий, освітній та культурний простір України, але є, що дуже важливо, джерелом правдивої інформації про Україну в країнах їхнього проживання».
З вітанням виступив також Роман Шепеляк, начальник Департаменту міжнародного співробітництва Львівською обласної державної адміністрації. У своєму зверненні до всіх присутніх пан Шепеляк констатував, що на сьогодні завдяки українським мігрантам ми маємо потужний інструмент комунікації зі світом. Українські організації в діаспорі завжди дбали про збереження національної ідентичності, про популяризацію своєї культури й підтримували контакти з материковою Україною. Водночас промовець наголосив про виклики, які стоять перед українством: «Наша єдність сьогодні стає основною мішенню для тих, хто не зацікавлений у сильній Україні. Тому ми маємо в спільній взаємодії влади, науковців, активістів з України та з-за кордону творити нові інформаційні платформи, які дадуть змогу обговорювати нагальні проблеми збереження української ідентичності. Разом маємо продукувати спільні ідеї, які зроблять нас сильнішими та які допоможуть творити нову більш сильну модерну успішну українську націю».
Гостей привітала й виконавча директорка Світового Конґресу Українців – Марія Купріянова: «Сьогодні ми говоритимемо про одну з найактуальніших тем у житті наших громад за кордоном – про те, як росте, розвивається, змінюється світове українство. СКУ як організація, яка єднає і представляє інтереси понад 20 млн українців у світі, щодня розбудовує український світ, будує нове. Ми зміцнюємо українське громадське життя на теренах, де його раніше не було, і розвиваємо там, де воно існує здавна». Завершила свій виступ пані Купріянова гаслом Світового Конґресу Українців: «Які б зміни не відбувалися навколо нас, де б ми не жили – гордімося, що ми є українцями».
Євгенія Петрова, перша заступниця голови Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, долучившись до вітань, акцентувала на важливості солідарності українців: «Лише разом ми можемо бути сильними й впливовими. Лише в порозумінні та взаємодії можемо досягати великої мети, лише разом можемо протистояти викликам сьогодення». Говорячи про різноманітність українських жіночих організацій, які входять до СФУЖО, пані Петрова підкреслює: «Ми всі єдині в бажанні зберегти свою українську тотожність та в любові до України і прагненні й далі її підтримувати, попри те, що ми різні за віком, місцем проживання та часом імміграції».
Зі вступним словом перед учасниками Конференції виступила к. пед. н., доц., директорка МІОКу, Ірина Ключковська. У своїй промові вона зазначила: «Створюючи назву Конференції, ми закладали в неї нові сенси, що характеризують сучасний стан українських громад, які є об’єктами досліджень Інституту. Водночас вони набувають власної суб’єктності, виступаючи самостійними гравцями не лише на українському полі, але й у міжнародному просторі. Вони успішно комунікують, успішно взаємодіють не лише між собою, але й з іншими гравцями різного рівня, – наголосила Ірина Ключковська. – Нові точки – йдеться про народження не лише нових організацій, які є на етапі структурування та висхідних позицій своєї інституціоналізації. Маємо також на увазі громади з давньою історією, новими точками відліку яких є нові діяльнісні відповіді на все нові й нові виклики. Те, що виглядало усталеним ще пару місяців тому, набуває зовсім інших форм, міняється, трансформується та отримує нові характеристики». Окрім того, директорка МІОКу акцентувала на особливостях соціальних процесів у сучасному світі: «Сьогодні ми живемо в час швидкоплинних змін, які зумовлюють трансформацію світоустрою, звичних для нас процесів, взаємовідносин і комунікацій. Нові виклики, перед якими ми всі з вами опинилися, вимагають та вимагатимуть все нових і нових відповідей. Вони, без сумніву, стосуватимуться міграційних процесів і мінятимуть не лише їхню загальну парадигму, але й істотно впливатимуть на зміну міграційних політик. А відтак впливатимуть на життєдіяльність самих громадських організацій і процесів їхнього становлення та творення».
Одним із головних принципів діяльності МІОКу є чути й реагувати на проблеми і потреби українців з усіх куточків світу. Тож важливим елементом заходу був інтерактив з учасниками, який ми організували на платформі Mentimeter. Впоратися з усіма технічними аспектами цієї частини допоміг модератор – Юрій Марусик, науковий співробітник Інституту. Спочатку ми познайомилися з присутніми й дізналися, мешканці яких країн світу та областей України долучилися до події. Крім того, ми з’ясували, що серед присутніх найбільше представників наукового й громадського сектору, культури та мистецтва, а також члени як новостворених громадських організацій, так і з давньою історією.
Оскільки одним із завдань Конференції було виявлення взаємодії громад між собою та з Україною, наступним був інтерактив «З ким взаємодіємо?», де представники громадських організацій зазначали суб’єктів з-за кордону та України, з якими найбільше співпрацюють. Хоча опитування не є репрезентативним щодо всього громадського сектору, ми побачили, що учасники, які були присутні на цій події, найбільше взаємодіють за межами України з українськими дипломатичними й консульськими установами, органами державної влади та місцевого самоврядування країни проживання, а в Україні – з громадськими та благодійними організаціями, а також університетами й аналітичними центрами.
Після інтерактиву розпочалася перша панельна дискусія «Нові громади. Виклики. Відповіді. Взаємодія» за участю голів українських громад за кордоном, яку модерувала к. е. н., заступниця директора МІОКу – Оксана П’ятковська.
Першим промовцем виступив Богдан Райчинець, президент Європейського Конґресу Українців, член Ради директорів Світового Конґресу Українців. Він окреслив основні причини еміграції українців в європейські країни та зміну портрету українського емігранта після 2014-го року, назвав країни, у яких з’являються нові потужні українські організації, а також розповів про очікування від співпраці з Україною. Зокрема пан Райчинець зауважив: «Ми разом зі Світовим Конгресом, МІОКом і з МЗС намагаємося координувати деякі дії (протиставлення проти пропаганди та агресії Росії), як тільки можемо. Працюємо з нашими членськими організаціями, з Україною, координуємо, – зазначив пан Райчинець. – Так що ми хочемо далі продовжувати в цьому напрямі. Якось на такому стислому професійному рівні говорити про те, що треба нам робити та як впливати на країни Європи, щоб вони розуміли, як можна допомогти Україні мирним шляхом».
Про зміни діяльності організацій у сучасних умовах, співпрацю з новими організаціями та громадами й співпрацю з Україною, розповіла Віта Михайлова, голова однієї з найперших громадських організацій в Туреччині – Української спілки в Анталії «Українська родина». Активістка зазначила, що поява нових спілок зумовлена ростом кількості українців за кордоном, їхньою ініціативністю та бажанням об’єднуватися. Також вона додала, що сьогодні в українських мігрантів виникають проблеми, які потребують нагального вирішення, зокрема йдеться про підтримку держави з питань прийняття законів, які захистять і полегшать перебування українців в інших країнах. Пані Михайлова також зауважила: «Завдяки діяльності багатьох громад, які були створені роками раніше, та вагомим досягненням і їхнім внескам, зросла довіра з боку місцевих та зарубіжних спільнот. Це покращило комунікацію та рівень поширення інформації».
Євген Семенов, координатор Української громади в Абу-Дабі, розповів про особливості громадотворення в ОАЕ: «Якщо говорити про причини появи нових громадських організацій в Еміратах, то, мабуть, головною причиною стала їх відсутність. Є багато причин цьому, зокрема найбільша – це те, що в Еміратах зараз на законодавчому, загальнодержавному рівні відсутня можливість реєстрації громадських організацій іноземцями, а не громадянами країни. І, зокрема, будь-яка неліцензована діяльність є заборонена й карається». Він також відповів на запитання, як змінилася діяльність організації в умовах пандемії: «Звісно, з початком пандемії, як й у всьому світі, сталося у нас багато змін. Перш за все одразу довелося перекваліфікувати основні зусилля на інформаційну діяльність, враховуючи появу численних нових регуляцій і їхнію швидкість змін, які були в перші місяці пандемії. А також ми ініціювали таку взаємну підтримку громад, яку ми назвали «Громада поруч». Зокрема, допомагали, координували, надавали можливості для українців евакуюватися додому». Також промовець розповів, що співпраця з діаспорними організаціями з давньою історією допомагає передати їм досвід та можливості, що у свою чергу, не дає їм повторити помилки, які прослідковувалися в історії українських організацій за кордоном. А основними пріоритетними напрямами співпраці українських організацій з Україною, на думку Євгена Семенова, є наповнення інформаційного простору інших країн позитивними новинами про Україну (публічна дипломатія).
Дзвінка Качур, президентка Української Асоціації в Південно-Африканській Республіці, зазначила, що на формування української громади в ПАР вплинуло декілька чинників. По-перше, події в Україні, які сталися у 2013–2014 рр., сприяли зміні ідентичності українців у ПАР з пострадянської на українську. По-друге, на африканський континент почало мігрувати все більше і більше українців. Пані Качур зауважила, що їхня організація допомагає українським громадянам, які проживають на території ПАР, вирішувати їхні проблеми, а також активно поширює інформацію про Україну. Помітною, на її думку, у цьому є співпраця та підтримка з боку дипломатичних установ України: «Можу також сказати, що важливим для нашої організації був той чинник, що в МЗС було прийнято програму іміджу України й підтримки закордонних українців. Наша організація активно співпрацює з Посольством України та МЗС для того, щоб представляти Україну в Південній Африці й реалізовувати ті проекти, які не були б можливими без такої підтримки». Також Дзвінка Качур акцентувала й на важливості співпраці їхньої організації зі Світовим Конгресом Українців та іншими діаспорними організаціями з давньою історією, які допомагають обмінюватися власним досвідом у різних сферах їхньої діяльності.
Після завершення панельної дискусії відбувся ще один інтерактив з представниками українських громад за кордоном «Проблеми. Вирішення», де активісти озвучили проблеми, з якими вони зіткнулися, а також виділили ті структури, які потенційно могли б найбільше допомогти у їх вирішенні. Зокрема, найбільшими перешкодами, які є на заваді розвитку громад, на думку активістів, є нестача фінансування та пандемія. А от для вирішення цих проблем активісти найбільше очікують підтримки від Української держави й державних інституцій в Україні, а також від міжнародних організацій, благодійних фондів та бізнесу.
Далі розпочалася друга панельна дискусія «Україна – діаспора. Співпраця. Допомога. Перспективи» за участю представників з України. Цю частину Конференції модерувала к. пед. н., доц., директорка МІОКу Ірина Ключковська.
Від імені Міністерства Закордонних Справ України виступили Богдан Мовчан, заступник начальника Управління з питань закордонного українства та гуманітарного співробітництва, і Оксана Дука, начальниця Відділу закордонного українства. Пан Мовчан розповів про роботу над оновленою програмою співпраці з закордонними українцями. Звертаючись до представників українських громад за кордоном, він зазначив: «Можливо, це шлях, який виведе нас на нові обрії, дозволить нам більш предметно відповідати на ваші очікування. Ми зі свого боку дуже вдячні вашій увазі і вашим зусиллям. Ми будемо робити усе, щоб в межах співпраці з МІОК вийти на конкретні, предметні проєкти, які дійсно дадуть очікуваний результат. А очікуваний результат для нас – це ствердження української національної ідентичності у світі, це промоція української культури, мови, і, звичайно, посилення освітніх програм, оскільки протидія асиміляційним процесам за кордоном – це один із пріоритетів МЗС». Оксана Дука розповіла про подальші пріоритети програм МЗС та важливі законодавчі ініціативи щодо українців за кордоном: «Хочу повідомити, що МЗС працює над законопроєктом про внесення змін до закону про закордонних українців в контексті розширення прав осіб, яким надано статус закордонного українця під час їхнього перебування на території України». Крім того, вона наголосила на значенні українських дипломатичних установ за кордоном, через які МЗС співпрацює з українськими громадами, а також розповіла про безпосереднє спілкування із координаційними надбудовами громадських організацій українців.
Директор представництва Світового Конґресу Українців в Україні Сергій Касянчук окреслив взаємодію СКУ із органами державної влади України: «З 2014 р. відбувся зовсім інший системний, ключовий підхід у відносинах діаспори і України. І, зокрема, ті складні події, які сталися, змісили нас зорганізуватися і зовсім на іншому щаблі відновити співпрацю з Україною. Ми створили представництво СКУ в Україні, й з того часу ми щодня співпрацюємо з урядом, з владними інституціями, з Верховною Радою у вирішенні багатьох питань, власне, співпраці діаспори й України. І тут якраз ключовий момент, бо діаспора набула своєї суб’єктності в Україні. Тобто ми почали працювати над правилом «не говоримо чи вирішуємо про діаспору без діаспори». Зовсім інша розмова, зовсім інші підходи, – зазначає пан Касянчук. – Всі ті проблеми, про які сьогодні згадувалось, ми пробуємо їх вирішувати на найвищому, найскладнішому рівні, щоб перейти в цей новий історичний етап співвідношення діаспори й України».
Олена Малиновська, д. н. з держ. упр., головна наукова співробітниця Центру економічних і соціальних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, окреслила актуальність розробки державної політики щодо діаспор: «У світі формуються транснаціональні нації. Національне життя в сучасному глобалізованому світі не обмежене державними кордонами тієї чи іншої держави. Це стосується не лише України. Це глобальний великий тренд. У зв’язку з цим, для більшості країн світу на сьогоднішній день державна політика у сфері співпраці з діаспорою взаємопідтримки є одним з важливих напрямів державотворення як такого, державної політики і в зовнішньому її векторі, і щодо внутрішньої політики. За даними ООН, понад 70% країн світу мають розроблені політики щодо співпраці з діаспорою. Сьогодні ми бачимо певний прорив у розробці відповідного напряму державної політики в Україні. Можливо, це не так швидко і не так результативно, як нам би хотілося, але, очевидно, ми це спостерігаємо і ми це бачимо». Також відповівши на запитання, щодо того, наскільки кроки української влади відповідають сучасним тенденціям і викликам, пані Малиновська назвала конкретні законопроєкти, спрямовані на мігрантів, над якими зараз працюють, зокрема закон «Про подвійне (множинне) громадянство», «Про підтримку економічної реінтеграції мігрантів, які повертаються в Україну», закон «Про зовнішню трудову міграцію, «Про закордонних українців», а також виборче законодавство. Крім того, науковиця звернулася до учасників Конференції з проханням надіслати свої пропозиції щодо законодавчих ініціатив щодо актуальних міграційних питань: «Ваші пропозиції, ваші думки, ваші міркування надзвичайно важливі, тому що законодавець має розуміти для кого й що він має зробити для того, щоб удосконалити законодавство у цій сфері».
Андрій Васькович, президент Міжнародного благодійного фонду «Карітас України» розповів, чому Фонд займається міграційними проблемами: «Карітас України – це благодійна організація, яка скерована на надання соціальних послуг, зокрема в Україні, але міграційна тема в нас завжди стояла також у ядрі пріоритетних завдань. Чому? Бо міграція для українського народу має величезне значення та задіює величезну кількість українського суспільства, – відповідає пан Васькович. – Ми дивимося на міграційну проблему й, зокрема, на проблему трудової міграції як таку, яка задіює тих людей, які емігрують, але залишає також проблеми в Україні, де є потреба допомогти через благодійні організації, через соціальні структури». Президент організації також окреслив підхід, який потрібно використовувати під час розгляду міграційних проблем: «Ми мусимо вирішувати міграційні проблеми, зокрема трудову міграцію з такої концепції, що три учасники процесу повинні виграти. Наприклад, якщо ми говоримо про опіку, то має виграти та людина, якою наші трудові мігранти будуть опікуватися за кордоном. Вона має очікувати, має мати право на кваліфіковану допомогу, яку надає наш працівник з України, як він приїжджає на таку роботу за кордон. Має також виграти в цьому процесі людина, яка надає ту допомогу – наш трудовий мігрант. Він має бути забезпечений, він має мати всі права людини, яка працює за кордоном. І має мати також можливість розвитку для себе й своєї сім’ї в країні призначення. Але також має виграти, або принаймні не повністю програти, та частина сім’ї, яка є вдома – діти, літні люди, чи дружина/чоловік. Це є ті підходи, з якими ми працюємо по цілій Європі, по цілому світі».
Оксана П’ятковська, к. е. н., заступниця директора МІОКу розповіла, чому Інститут взяв на себе місію дослідження міграції, мігрантів та їхніх громад: «Уже починаючи з 2006 року, з початку проведення наших найбільших конгресів «Діаспора як чинник утвердження держави Україна в міжнародній спільноті» ми чітко усвідомили, що дослідження міграції – це вивчення формування сучасної української діаспори. Адже ми ще тоді прогнозували, що більшість тимчасових трудових мігрантів, які виїхали до країн Європи, насправді не повернуться в Україну, а стануть представниками нової діаспори, – зазначає Оксана П’ятковська. – По-друге, як показує світова практика та світовий досвід, прийняття державних рішень щодо діаспори є ефективним лише тоді, коли є чітке й комплексне розуміння цих процесів. Очевидно, що МІОК не стояв осторонь й активно долучився до вузького експертного середовища й до розробки багатьох пропозицій до органів влади».
Отже, події останніх років стали новими точками відліку як для новостворених українських громадських організацій за кордоном, так і для об’єднань з давньою історією. Незважаючи на сучасні виклики, вони успішно функціонують, розвиваються, співпрацюють й обмінюються досвідом одне з одним. Дискусія показала, що України, зокрема громадські організації, наукові структури, а також органи виконавчої влади, здійснюють кроки назустріч українцям, які мешкають за кордоном. Тому консолідація зусиль на спільних платформах вкотре показує свою ефективність.
За результатами Конференції буде видано електронний збірник.
