Владислав Жоган — студент Львівської політехніки, якому вдається тримати баланс між навчанням і спортивною кар’єрою. У цьому інтерв’ю ми поринемо в його світ, де наука та спорт знаходять спільну мову!
— Владиславе, яку спеціальність ви обрали для навчання і чому?
— Я навчаюся на третьому курсі за спеціальністю «атомна енергетика» на кафедрі ТТАЕ. Таку спеціальність обрав, оскільки народився у місті Нетішині, що на Хмельниччині. Моє рідне місто називають містом-супутником Хмельницької АЕС. З роками я зацікавився процесами, які відбуваються на таких масштабних підприємствах. Докладно ознайомився з цією професією і зрозумів, що бачу за нею майбутнє. Наразі задоволений своїм вибором!
— Чому вступили саме до Львівської політехніки?
— Я вступав у 2022 році, коли почалася війна. Обирав для навчання не тільки хороший університет, а й безпечний. Тому мій вибір припав на Львівську політехніку.
— Чи важко вам дається здобуття освіти за такою спеціальністю?
— Важко, але якщо працювати і не закидувати, все дається. Я відвідую пари практично щодня, та буває, що тренувальний процес забирає більшу частину мого часу, і потім потрібно надолужувати пропущений матеріал. У навчанні дуже важлива допомога друзів-одногрупників. Якщо хтось щось пропустив або не зрозумів — ми завжди пояснюємо одне одному.
— Скільки часу на день ви виділяєте на навчання і на заняття спортом?
— Зазвичай тренування у мене починається ближче до вечора. Досить зручно, коли пари в університеті у першу зміну, тоді я маю час після навчання підготуватися до тренування. Якщо пари в другу зміну, то я одразу йду до університету зі спортивною сумкою, щоб встигнути доїхати до залу. Час від часу я тренуюсь у спортивному залі Львівської політехніки в Стрийському парку — в такому разі добиратися зручніше. Кількість пар різна: інколи більша, інколи менша. Тренування зазвичай триває 2–2,5 години.
— Як відбувається підготовка до змагань?
— Переважно все відбувається циклами. Якщо я повідомлений про змагання, яке відбудеться через місяць, то вже можна розпочинати ретельну підготовку. Два-три тижні перед змаганням — це вихід на пік своєї фізичної форми. В цей період у нас великі фізичні навантаження. Протягом цього часу я харчуюся так, щоб моя енергія відновлювалася, тобто ні в чому собі не відмовляю. Відповідно, моя вага збільшується. На наступному етапі графік навантажень знижується, щоб спортсмен міг відпочити. Вже ближче до змагань я повинен повернути вагу відповідно до своєї категорії. Приблизно за тиждень до змагань працюю над своєю вагою та ретельно стежу за харчуванням. Загалом наше завдання — виконувати чіткі вказівки тренера. Тому процес підготовки до змагань — це велика та регулярна праця.
— Як саме ви почали займатися боротьбою самбо і чому?
— На тренування мене привела моя мама, коли я був у третьому класі. Перед тим я недовгий час займався плаванням і ліпленням з глини. Спочатку я був невпевнений у такій затії, але потім мені сподобався процес тренувань: ми стрибали, переверталися, боролись, і мені, як дитині, було дуже цікаво. Так я й почав займатися боротьбою.
— Чи був хтось із рідних або знайомих проти такого виду спорту для вас?
— Ні, батьки були ініціаторами моїх занять. Всі інші теж мене в цьому підтримали. Найголовніше, щоб це подобалося мені.
— У вашому житті бували моменти, коли виникало бажання покинути спорт?
— Так, звичайно. Такі моменти бувають у всіх. У кожного спортсмена, як і в людей, що провадять іншу діяльність, є і злети, і падіння. Але головне — дотримуватися дисципліни й не здаватись.
— Назвіть, будь ласка, три найважливіші аспекти, на які потрібно зважати успішному борцеві, або три риси характеру, які він повинен мати.
— Найперше — це готовність боротися. Ти маєш усвідомлювати суть цього виду спорту. Наступне — чесність із самим собою та своїм тренером: ти повинен виконувати його вказівки чесно і якісно насамперед для себе. Останнє, але не менш важливе — не здаватися: попри важкість, великі навантаження, потрібно йти далі й «виборювати» свою майстерність.
— Опишіть свій день як спортсмена та студента.
— У мене різний розпорядок дня, коли я у своєму місті й коли навчаюсь у Львові. Вдома я тренуюся двічі на день — зазвичай о восьмій ранку та четвертій годині дня. У Львові — раз на день, близько шостої-сьомої години вечора. До цього часу я відвідую пари та відпочиваю, якщо є можливість. Знову ж таки, усе залежить від графіка занять. Інколи встигаю відпочити після пар: це може бути денний сон, прогулянка на свіжому повітрі чи інше. Після тренування, повернувшись до гуртожитку, готую вечерю відповідно до свого харчування. Потім вечеряю, трохи відпочиваю, присвячую якийсь час підготовці до пар і стараюсь об одинадцятій вечора лягти спати.
— Чи можете назвати своїх спортивних кумирів?
— Так. Я захоплююся такими людьми, як Дмитро Вабійчук та Іван Васильчук. Це великі спортсмени, які багато чого досягли в нашому спорті. Коли я був малим, вони асоціювались у мене з грецькими богами. Я щасливий, що знайомий з ними особисто.
— Які ваші найбільші цілі в цьому спорті? І на якому етапі ви зараз?
— Стати чемпіоном Європи та світу. Зараз я впевнено рухаюся до цих цілей, але, звичайно, це потребує часу та дуже великих старань. Якщо оцінювати себе на цей момент за десятибальною шкалою, то моя оцінка — 6,5.
— Чи плануєте працювати за фахом? Якщо так, то як поєднуватимете свою спеціальність зі спортом?
— Так, однозначно планую. Я знайомий із чоловіком, який працює за цією спеціальністю, паралельно займаючись боротьбою і маючи гарну сім’ю. Тому це не є неможливим, головне — бажання та готовність працювати.
