Мотивація: про сумніви, бонуси та інтеграцію розповідають студенти Львівської політехніки

Марія Масюк, тижневик «Аудиторія»
Мотивація

Популярність та престиж університету визначає не його багаторічна історія. Це роблять студенти. Часто саме їх називають найактивнішою частиною суспільства. Що ж мотивує їх вчитися та розвиватися? Ми поцікавились у студентів різних інститутів Львівської політехніки.

Про інвестиції

Гроші кладуть на банківські депозити, інвестують у нерухомість чи криптовалюту. Та найкраще – вкладати в освіту. Адже завдання університету – не відповісти на всі питання, а допомогти студентові самому знайти відповіді. Це інвестиція в майбутнє, яка створить додану вартість.

Ігор Наталюк, Інститут інженерної механіки та транспорту: «Я хочу бути професіоналом у своїй справі й працювати за покликанням, а не їхати на заробітки за кордон. Щодо університетських знань, то сприймаю це лише як основу, яка вказує напрям для саморозвитку і самовдосконалення».

Тарас Василишин, Інститут хімії та хімічних технологій: «Мотивує прагнення до саморозвитку. Тому стараюсь do my best. Всюди, де виходить. Хочу поїздити по світу, побачити, як працюють в інших країнах».

Про глобалізацію

Щоб бачити повну картину світу, для цього знань лише з однієї царини буде замало. Сучасній людині потрібне багатовимірне бачення. Саме тому постає питання позауніверситетської освіти і вивчення міждисциплінарних предметів. Американський журналіст Томас Фрідман називає таку нову систему бачення світу глобалізацією. Йдеться про інтеграцію.

Віталій Людаленков, Інститут комп’ютерних технологій, автоматики та метрології: «Я вже працюю за спеціальністю. Що мотивує до навчання і роботи над собою? Хочу побачити, чого можу досягти і що з того вийде далі. Я вчуся заради того, щоб розвиватись, але для мене університетських курсів не вистачає. Світ змінюється постійно і не можна нехтувати питанням актуальності».

Про стипендію

Від 2017 року українські студенти отримують академічну стипендію за новим принципом: університет формує рейтинг і визначає найуспішніших. Тодішні очільники міністерства освіти аргументували таке рішення тим, що чинна система розподілу стипендій неефективна. Це чутливе для студентів питання може бути і приємним бонусом до знань, і самим двигуном навчання.

Марія Велика, Інститут комп’ютерних наук та інформаційних технологій: «Мене мотивує вчитися турбота про власне майбутнє. Якщо справді є предмети, які я вважаю необхідними мені в майбутньому, то це варто вчити. Хоча є багато чого непотрібного, застарілого. Людина сама має хотіти вчитися. Стипендія – це додатковий стимул».

Мар’яна Гринюк, Інститут комп’ютерних наук та інформаційних технологій: «Я вчуся на максимум. Якщо стипендія є – дуже добре, якщо ні – не засмучуюсь. Для мене дуже страшно – це потрапити на комісію. Навіть якщо отримую трійку, зітхаю з полегшенням. Вчитися суто заради того, щоб мати стипендію – це не про мене. Треба брати якнайбільше з того, що тобі можуть запропонувати в університеті».

Про Джобса

Критики університетської освіти закидають, що Стів Джобс не здобув диплома, але зміг успішно зреалізуватися. Це не зовсім так. Адже творець корпорації Apple навчався рік у Рід-коледжі – приватному гуманітарному університеті. До слова, Джобс розповідав, що якби не курси каліграфії, то ми не мали б MacBook із пропорційними шрифтами.

Мар’яна Коваленко, Інститут права та психології: «Коли я вступала на журналістику, то не знала, чи буду журналісткою. Розуміла, що буде важко працювати за спеціальністю. Справа ж не лише у здібностях. На перших двох курсах я намагалась навчатися лише в університеті, вивчала багато теорії, та згодом збагнула, що теорія без практики – ніщо. Тоді почала замислюватись щодо пошуку роботи за спеціальністю, щоби практикуватись.

Якщо відверто, то мотивація у людини є тоді, коли вона підбирає собі певні методи і шукає всі можливі засоби, аби самовдосконалюватися. Тому що система освіти не завжди для всіх підходить. Просто заучувати теорію – нудно. Та й воно дуже швидко стирається з пам’яті, ти просто не можеш це застосувати на практиці. Потрібно знати багато лайфхаків, треба чимало читати. Журналістові це необхідно. Є безліч різних курсів, лекцій. Мене мотивують виступи людей, які чогось досягли. Тоді розумію, що шлях до того, ким вони стали, не є легкий і завдяки їхнім життєвим реальним прикладам я прагну вдосконалитися.

Треба усвідомлювати, що журналістика – творчість. І, на мою думку, зовсім не кожен може бути журналістом. Я не вважаю, що хтось став би добрим представником цієї професії лише тому, що він – гуманітарного напряму. Кожна людина у своїй роботі має мотивуватися прагненням робити свою справу якісно і добре. Для будь-якого фаху потрібен саморозвиток. Мені дуже допомогла громадська діяльність. Вона сформувала мій світогляд і розуміння того, що потрібно завжди вчитися. І вчитися багато. Нині я працюю в інформаційній агенції та, зізнаюсь, не завжди все розумію і не завжди все знаю. Проте, якщо захочеш, то все у твоїх руках».