Так вважає першокурсник Інституту інженерної механіки і транспорту Олексій Бучинський, який переміг у першому етапі Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика серед нефілологів і змагався на обласному рівні.
Олексій Бучинський до Політехніки приїхав із Житомира. Спершу хотів учитися в київському виші, але вступив до Львова. Запевняє, що не шкодує – навчанням на транспортних технологіях задоволений.
– Із дитинства я мав багато захоплень, але вони постійно змінювалися. А з транспортом мене пов’язує те, що після дев’ятого класу навчався у коледжі на механіка. Однак цього було мало, хотілося поглибити свій фах. Отож, у чому полягає спеціальність, на яку вступаю, чудово знав, – пояснює студент.
– А як щодо зацікавлення гуманітарними науками, зокрема українською мовою?
– Не думаю, що добрі знання мови – питання лише зацікавленості. Якщо людина добре знає мову – це ознака її елементарної освіченості, грамотності. Кожен із нас повинен хоча б на мінімальному рівні вміти висловлювати свою думку. А для того треба знати мову. Я ніколи не вважав, що це щось другорядне. Ще школярем кілька разів брав участь у конкурсі П. Яцика, але серйозних результатів не здобував.
– Отож, тепер участь у мовному конкурсі – закономірна?
– Так. Але було прикро, що з нашої групи більше ніхто не зголосився. Це мене навіть трохи образило, адже у таких заходах усе-таки треба проявляти активність. Тому я вирішив змагатися за всіх. Завдання були тестові і творчі.
– А перемога для Тебе очікувана чи несподівана?
– Радше несподівана, тому що були складні для мене завдання, пов’язані з фразеологією. І не з усіма ними я впорався. Не очікував на перемогу ще й тому, що є такий стереотип, що у західних областях, зокрема у Львові, на високому рівні обізнані з українською мовою, культурою. Тому був налаштований на сильнішу боротьбу. А можливо, я себе недооцінюю?
– А які враження від обласного конкурсу? Він відбувається по-іншому, ніж в університеті?
– Принципової відмінності не було. Але лише тестові завдання, без творчих, однак значно складніші. Тут уже звичайної шкільної грамотності, як на мене, недостатньо – потрібно все ж спеціально цікавитися мовою. Завдання більше спрямовані на філологічну фаховість, потребували точних знань правил. Про результат не знаю. Але думаю, що якби я здобув призове місце, то мені би вже про це повідомили.
– Наскільки знання української мови важливі технареві?
– Технарі часто готують свої доповіді, проводять наукові досліджен- ня, а це вимагає певних знань не лише зі спеціальності, а й мовних. Важливо грамотно оперувати всіма термінами, визначеннями. Зрештою, за мовленням автора можна розкрити його особистість. Від уміння чітко висловлюватися залежить, як тебе сприйматимуть колеги.
– Тобто треба вправлятися не лише у спеціальності, а й у мові?
– Мову недостатньо просто вивчити – її треба відчувати. Так само як музику. Знаю людей, які не дуже читають підручники з мови чи вчать правила, але чудово пишуть і розмовляють українською мовою. Це все тому, що вони мову відчувають. Звичайно, треба читати українською мовою, спілкуватися нею в побуті. У моєї бабусі була велика бібліотека, то я школярем усі книжки з неї перечитав.
– Яка мова переважає у Твоєму рідному місті?
– На сьогодні це 50 на 50 української і російської. Взагалі свого часу тут був великий польський вплив. Про це я дізнався, коли вивчав історію свого краю. Для цього опанував польську мову, щоб багато документів читати в оригіналі і про багато питань дізнатися більш об’єктивно. У нашому місті є згромадження поляків. Туди я ходив на польську, знайшов там спільнодумців.
У радянські часи україномовне населення Житомира вивозили, репресовували. Натомість з’їжджалися працівники промисловості з різних регіонів колишнього Союзу, які розмовляли російською. Я навчався в українській школі. Але оскільки маю і російське коріння, то російська мова мені не чужа.
– Які зацікавлення, захоплення маєш?
– Кілька років тому зацікавився філософією. Проте вона вимагає багато часу. Тепер мені це не завжди вдається, адже доводиться виконувати багато завдань із різних предметів. Здебільшого читаю фахову літературу, часто англійською мовою. Англійська мова – це інструмент для фахівця, тому приділяю увагу її вивченню.
– Ким бачиш себе у майбутньому?
– Багатою успішною людиною. Є різні шляхи досягнення цієї мети – навчання, вдосконалення, саморозвиток… Я вважаю, що не треба зациклюватися на чомусь одному, а натомість відкривати себе світу, а світ відкриє себе тобі. Успішні люди пишуть книжки, де діляться власним досвідом досягнення своїх здобутків. Як на мене, багато залежить від того, щоб опинитися у відповідний час у потрібному місці. Це, на мою думку, 90% будь-якого успіху.
P.S. Під час підготовки газети до друку надійшла інформація про те, що Олексій Бучинський на обласному етапі конкурсу П. Яцика отримав 9 місце з-поміж 22 учасників.