Мистецтво – це душа людства, втілена в різних формах творчості. Але як зберегти цю душу протягом років, як захистити мистецькі шедеври? Про один з важливих методів збереження та захисту культурної спадщини – превентивну реставрацію – розповіла відома українська реставраторка Лариса Возницька на лекції, що відбулась у читальній залі Науково-технічної бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка».
Лариса Возницька – визнаний авторитет у галузі превентивної реставрації та охорони культурної спадщини в Україні. Вона є авторкою багатьох наукових статей та книг, де розкриває техніки й методи роботи, застосовувані у процесі превентивної реставрації, яка, власне, полягає у виявленні проблем, що можуть призвести до погіршення стану об’єкта, та у профілактичних діях, які запобігають подальшому його пошкодженню.
На лекції Лариса Возницька розповіла про свій досвід проведення робіт із превентивної реставрації в Україні та інших країнах. Свою розповідь вона почала зі згадки про книгу Сари Волден «Реставрація живопису», яка їй дуже близька. Ця книга, опублікована в 1900 році, стала класикою в галузі реставрації та консервації живопису. Реставраторка поділилася цікавою цитатою з неї про те, що є два надійні способи знищити твір мистецтва – реставрувати або не реставрувати його. Це висловлювання має глибокий зміст. З одного боку, збереження творів мистецтва є важливою місією реставраторів, оскільки вони забезпечують майбутнім поколінням можливість насолоджуватися мистецькими шедеврами. А з другого – реставрація творів мистецтва може бути небезпечною і призвести до їх знищення, якщо не виконувати цього процесу правильно. Тому, вибираючи реставратора для твору мистецтва, треба добре перевірити його кваліфікацію та досвід, щоб уникнути можливих проблем під час реставрування.
Присутні на лекції мали можливість послухати про важливість дотримання принципів превентивної реставрації й оглянути роботи, які продемонструвала авторка до і після втручання. Також Лариса Возницька представила вакуумний стіл для реставрації картин, що допомагає професійним реставраторам відновлювати картини з високою точністю й ефективністю. Він дає змогу відновити пошкоджені ділянки фарби, а також зняти шари бруду, що накопичилися на картині з часом. Вакуумний стіл складається з двох основних компонентів – рамки та вакуумного пристрою. Рамка зазвичай виготовлена з дерева або металу, що забезпечує стабільну підтримку для картини. Завдання вакуумного пристрою – створювати вакуумний тиск у межах рамки, що своєю чергою забезпечує рівномірний розподіл тиску по всій поверхні картини. Картину знімають зі стіни й закріплюють на рамці вакуумного столу. Потім реставратор звертається до зон пошкодження і відновлює пошкоджені ділянки фарби. Водночас картину витягують за допомогою пензля в різні боки, щоб забезпечити рівномірний розподіл фарби по всій поверхні. Після закінчення роботи картину знову закріплюють на рамці й повертають на місце. Цей метод допомагає зберегти твори мистецтва на довгі роки та повернути їм колір і яскравість, які вони мали спочатку.
Авторка безлічі реставрацій розповіла цікаві історії про те, як до неї потрапляли різні картини і як вона та її колеги рятували їх, завдяки чому слухачі мали змогу не лише уважно розглянути кінцевий результат, а й ознайомитися з процесом відновлення творів мистецтва. Один твір на реставрацію приніс її студент – він знайшов його в себе вдома на горищі. Возницька ділиться враженнями: «Згорнуте полотно, таке забруднене, що бруд був пресований, 216 розривів, фарби практично не видно. Оглянувши, ми побачили, що полотно дуже тонке і старе, помітно багато написів». Розпочавши реставрацію твору, провели багато хіміко-біологічних аналізів та проглянули через ультрафіолет. Згодом цей твір став магістерською роботою для двох дівчат, які закінчували коледж реставрації. Наприкінці своєї роботи вони помітили, що це не все полотно, а тільки його половина. Порівнявши зі схожими картинами в музеях, вони дізналися, що це – «Суд над Христом». Після того як дівчата захистилися, робота ще якийсь час перебувала на кафедрі, а згодом її віддали в музей Андрея Шептицького.
На завершення лекції Лариса Возницька поділилася порадами з тими, у кого вдома є картини чи ікони: «Щоб якнайдовше їх зберегти, дуже важливо дотримуватися температурно-вологистого режиму: це приблизно 55 % за температури взимку 16 градусів, а влітку – до 24. Треба зберігати твори якнайдалі від нагрівальних приладів, тобто від печі, камінів, на кухні не бажано тримати твори мистецтва. В жодному разі не протирати живопис вологими шматами, особливо це стосується золочених рам. Тільки сухе прибирання. Взяти сухий пензлик і ось цим пензликом обережно, завжди дивитися, чи немає осипу, стерти порохи».
Також треба оберігати картини чи ікони від прямого сонячного світла: допускається для картини змішаної техніки та колекції 150 люксів, а для графіки – 50 люксів. Адже ми знаємо, шо графіка й акварель досить швидко вигорають. Якщо ж на живописі з’явилися пошкодження, належить покласти твір у горизонтальне положення і проконсультуватися з реставраторами.
Отже, щоб твори мистецтва збереглись якнайдовше, не втративши своєї цінності, потрібно забезпечити їх дбайливий догляд і відповідальне зберігання.