Завершилися виступи інститутів на фестивалі «Весна Політехніки». Попереду ще найважливіше – фінал і оголошення переможців. Довершила «Весну» трійка інститутів: ІКТА, ІАРХ, ІНПП.
Місто згаслих надій бунтівної весни
Цього разу бунтували студенти Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології. Вони представили глядачеві виставу «Бунт». Автор ідеї та сценарію – Назар Питлюк.
Кожна людина – частина великої ідеї. Але річ у тім, що ці ідеї бувають різні і не завжди добрі, а часто руйнівні. Руїна вибудовує систему. І рано чи пізно знаходиться той, хто наважується цю систему знищити, скинути маски, які приховують реальність….
Вистава розпочинається кадрами на екрані, які у найнеочікуваніший момент розриває головний герой, який вважає себе творцем міста – його одного обличчя (порожнього і холодного). Слову Джонатана повинні коритися всі. Його режим – вогонь, з якого все почалося і яким усе закінчиться. На чолі цього режиму, від якого гине світ, стоять ще троє, які власне наважуються розпочати бунт, звільнити обличчя містян від масок, що приховують унікальність, відкрити у людині людське. Але вже було багато диму, отож, буде і вогонь. Джонатан у відповідь діє жорстко і нещадно – знищує бунтівників. Залишається останній, який, зриваючи маски з облич, переманює людей на свій бік. Джонатан уже не має шансу. Але несподівана розв’язка – повсталі знищують обох, адже не має бути жодного режиму, а всі, хто творив цю систему, – люди режиму…
Напружений сюжет годинної вистави. Експресії їй додають ефекти світла, диму, звучання гітари й синтезатора. «Бунт» змушує подумати, коли і заради чого доречно бунтувати. І залишає глядачеві багато запитань.
«Шедевр» від архітекторів
Побачити «Шедевр» – саме задля цього прийшли глядачі 18 травня на виступ найкреативнішого інституту Політехніки – ІАРХ.
Цього разу для глядачів підготували загадкову історію, з елементами фентезі, про видатного художника, який обіцяє людям вічне життя, але… увіковічнивши їх у своїх картинах.
Присутнє було й вічне почуття – кохання. Головна героїня захопилася генієм художнього мистецтва і, заінтригована його роботами, відкрила велику таємницю особливої творчості. Врешті, з’ясувалося, що цей художник був лише в уяві дівчини. А насправді увіковічнювала всіх вона. Тож завершення було зовсім несподіване і з дуже приємним для членів журі сюрпризом – відкриттям їхніх портретів, стилізованих під класичні образи.
Витримати інтригу, – це, мабуть, найголовніша «фішка» архітекторів, окрім завжди оригінального і добре продуманого оформлення сцени (справді щороку вражають!). Не став винятковим і цей виступ: посеред вистави з-за куліс з’явилася величезна майстерня художника. Та й сам виступ акторів вражає своєю легкістю, натуральністю і багатством імпровізації, яка зрештою стає добрим доповненням. Особливою є й гра акторів другого плану, яка, наче між іншим створює відповідний антураж та настрій.
Студенти ІАРХ уже багато років залишаються фаворитами глядачів. Цього року вони вкотре довели, що варті бути претендентами на перемогу.
ІНПП навесні дарує кохання
У День вишиванки на «Весні Політехніки» Інститут права та психології зазіхнув на одвічну тему кохання. Скільки вже було про це сказано й написано, але любов є почуттям, яке ніколи не залишає людину в спокої.
Правники, психологи та журналісти спільними зусиллями підійшли до цієї теми дещо по-іншому. В основу мелодраматичної історії поклали долю дівчини. Словами «я просто жінка…» одночасно розпочинаються три зовсім різні любовні історії.
Вікторія і Остап ніяк не можуть наважитися зізнатися в коханні, і тому всіма можливими засобами намагаються зачепити один одного. Друга пара, вже сімейна, на той момент переживає кризовий період у стосунках. А в останній історії дівчині щастить на зустріч із самим Купідоном. Ці три історії перетинаються між собою тільки яскравою червоною лінією кохання.
Романтики додавали танці і чудові українські пісні. Студенти ще раз нагадали всім, що події можуть розвиватися, як за законами жанру, так і всупереч тверезому глузду, тому варто бути готовим до всього.
«Жінки непередбачувані», – говорять укінці вистави головні героїні. Так, третя героїня сходила з розуму від голлівудського актора Бреда Пітта, натомість отримала Купідона. Він подарував кохання не тільки партнеркам по сцені, а й усім присутнім у залі, запустивши туди уявні стріли любові під пісню «Знайте, ми палені вогнями» у виконанні Олександри Коваль.
