Створення та впровадження програм підвищення кваліфікації ― один напрямів роботи, що передбачений у Стратегічному плану розвитку Львівської політехніки. Детально про те, що передбачає підвищення кваліфікації та чому це актуально спілкуємося зі завідувачкою Відділу навчання та розвитку персоналу Надією Любомудровою.
― Що дає підстави стверджувати, що підвищення кваліфікації актуальне сьогодні?
― Життя мало не щоденно готує нам все новіші виклики, незалежно від сфери діяльності. Сучасний світ ― нестабільний, невизначений, непростий і неоднозначний. Швидкість змін вимагає набуття нових навичок ― когнітивної гнучкості та креативного мислення, тобто вміння будь-які зміни сприймати без остраху та упередження, а, навпаки, з цікавістю до можливості творити щось нове, розкривати та реалізувати свій інтелектуальний потенціал. Маємо чудовий приклад, як вимушена необхідність перейти на дистанційне навчання, віддалену роботу для багатьох стала реальним стресом, який кожен працівник вчився переживати по-своєму. Довелося швидко освоювати інші форми ефективного використання освітніх можливостей, які відкривають нові технології. Тож правило ― «вік живи ― вік учись» актуалізується сьогодні, як ніколи раніше.
― На чому політехнікам варто зосереджуватися, здобуваючи нові знання та навички?
― Стосовно підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників (НПП) Львівської політехніки, то в університеті цю діяльність регламентували відповідними нормативними актами. Нещодавно Вчена рада ухвалила Положення про підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників у Національному університеті «Львівська політехніка», тож вже маємо внутрішній стандарт, який описує процедуру підвищення кваліфікації.
Якщо раніше раз на п’ять років викладачі підвищували кваліфікацію на курсах і проходили стажування, яке, здебільшого, самі собі й організовували. То тепер очевидно, що важливо не стільки отримувати нові знання, як вміти використовувати їх на практиці. Тобто, навчання мало би стати звичкою. А це вже більш системна робота, що вимагає періодичного оновлення методичних підходів у викладацькій діяльності.
Сьогодні йдеться про нові ролі викладача на основі інтерактивних способів комунікації: фасилітації, тьюторства, менторства, коучингу. Хтось вже використовує їх на практиці, а хтось, можливо, лише недавно почув про це. Тож наше завдання сформувати програму підвищення кваліфікації так, щоб викладачі без відриву від основної діяльності могли здобувати нові знання та відразу відшліфовувати нові навички в роботі зі студентами.
Підвищення кваліфікації ― це професійний та особистісний розвиток, мотивація науково-педагогічних працівників до постійного фахового вдосконалення, шляхом неперервної освіти, через самоосвіту та постійний самоаналіз результатів викладацької діяльності. Сьогодні можна говорити про новий підхід у навчанні та розвитку персоналу ― педагогічний дизайн. А це передбачає, що освітня програма базується на різних навчальних модулях, міждисциплінарних курсах і дає можливість самостійного вибору. Викладач фактично виконує роль «контруктора» індивідуального плану підвищення кваліфікації. Необхідні шість кредитів можна обирати серед запропонованих програм навчання у нашому університеті чи в інших суб’єктів підвищення кваліфікації. Тут цілковито реалізується академічна свобода, як цінність, прописана у Кодексі корпоративної культури Львівської політехніки.
― А чи можна говорити про новий підхід у побудові стосунків у колективах?
― Ще однієї цінністю, що закладена у Стратегічному плані розвитку Львівської політехніки, є прагнення до змін. Тож необхідно змінювати й управлінську культуру, бо в ситуаціях турбулентного режиму (який, наприклад, переживаємо в умовах карантину) важливо знати, як вибудовувати кращий контакт із людьми на основі емоційної та соціальної компетентності, стимулювати високий рівень залученості науково-педагогічних працівників, освоїти навички емпатійного спілкування, розвивати корпоративну культуру командної взаємодії та освітнього лідерства. Науково-педагогічна діяльність регламентована різними нормативними документами, доводиться опрацьовувати величезну кількість інформації, тож актуальною стає навичка зворотнього зв’язку високої якості. У програмах підвищення кваліфікації ми намагалися передбачити зокрема й тренінги із формування та розвитку управлінської компетентності.
― Чи готові викладачі Львівської політехніки проходити такі навчання?
― Відділ навчання та розвитку персоналу провів опитування науково-педагогічних працівників університету стосовно підвищення кваліфікації. Вдячна усім викладачам, які знайшли час, щоб відповісти на запитання, незважаючи на надзвичайну інтенсивність зайнятості в умовах дистанційної роботи. Ми отримали відповіді понад 600 респондентів, і з’ясували, що найбільший попит є на розвиток професійно-педагогічної (60 %), публікаційно-дослідницької (49%) та інформаційно-комунікаційної (48%) компетентностей. Значна частина викладачів (33%) вважає актуальним особистісний розвиток і понад 23% мають наміри освоювати лідерсько-управлінські компетентності. Багато викладачів (38%) готові поділитися з колегами власним професійним досвідом, що свідчить про сформовану в університеті академічну культуру, орієнтовану на навчання, а це вже шлях до високої результативності.