Творчість – це чудовий антидепресант, який лікує не лише душу, але й тіло. Саме таке життєве кредо має художниця-реставраторка, доцентка кафедри дизайну та основ архітектури, керівниця доброчинного художнього проєкту «Арт-терапія» Віолетта Радомська. Основним завданням такої терапії є вплив на психоемоційний стан хворого за допомогою образотворчого мистецтва.
«Проєкт «Арт-терапія» діє в рамках навчальних дисциплін «Спецрисунок» та «Спецживопис». Зазвичай ми залучаємо студентів у 7–8 навчальному семестрі. «Першу пробу» робимо в осінньому семестрі. Тож бакалаври виходять уже на більш цікавий творчий процес. Такі проєкти я персонально впровадила й реалізовую від 2007 року. Спершу вони були маленькі та незначні. Тепер ми можемо похвалитися виконанням робіт для досить багатьох установ. Це, зокрема, розписи для ліцею № 28 Львівської міської ради, міського комунального клінічного пологового будинку № 1, комунальної четвертої міської клінічної лікарні, багатьох дошкільних закладів та музейних проєктів. Щороку в нас є дві локації. Але також може провадитися робота над однією, більш фундаментальною. Також наш проєкт має велику історіографію та популярність. До нас звертаються із різноманітними пропозиціями. Завжди є якесь соціальне замовлення. Гадаю, що на цьому ми не будемо зупинятися. Наразі ще невідомо, чи наступним нашим проєктом стане продовження саме «Арт-терапії», чи це буде «Політехніка дітям». Це все колективна робота. Тому мого єдиного бажання замало. Адже має бути бажання замовника та ініціатива самих студентів. До нового проєкту я вже залучила студентів моєї групи та тих, хто навчається на заочному. Темою проєкту ми обрали «Асоціація міст, урбаністичний пейзаж та ландшафтний пейзаж». У цьому проєкті ми хочемо звернути більше уваги на українське мистецтво, вивчити та інтегрувати сучасний модерний простір, маловідомі українські міста, митців, які були несправедливо забуті. Зараз навчання в нас відбувається у віртуальному режимі. Ті студенти, хто долучився до проєкту, вже активно працюють над своїми роботами. Мої очікування завжди були дуже позитивні тому, що студенти мають можливість проявити вже свою творчість і попрацювати зі замовниками. Як викладач, ти можеш перевірити здібності кожного. Студенти самостійно обирають близький собі стиль. Немає такого, щоб виконували роботи шаблонно. Це колективна творчість, яка зав’язана на індивідуальності. Коли я організовую такі проєкти, то візуалізую їх кінцевий результат та вигляд. Для мене важливо, який ефект вони принесуть. Головне завдання наших робіт – створювати естетичне та позитивне наповнення для інтер’єру будівель», – розповіла викладачка.
Другий етап проєкту «Арт-терапія» вдалося успішно завершити восени цього року. Студентів ДЗ-42 було залучено до розпису стін міської дитячої клінічної лікарні Львова. Активна робота над створенням робіт провадилась у лютому 2020 року, та через пандемію COVID-19 процес призупинено аж до літа. Також лікарям міської дитячої клінічної лікарні вдалося забезпечити всю творчу групу проєкту якісними матеріалами для виконання доброчинного замовлення. А що думають про проєкт самі спудеї-учасники? Яна Бєлік, студентка дизайну та основ архітектури Інституту архітектури поділилася своїми враженнями.
«Проєкт мені дуже сподобався. Його організовано в рамках навчальної дисципліни «Живопис». Вкладала цей предмет Радомська Віолетта Радіонівна. Вона якраз і запропонувала ідею щодо участі в «Арт-терапії». Для своїх робіт я обирала щось яскраве, те що додає веселого настрою. Разом зі своєю партнеркою я розмальовувала дві післяопераційні палати та приймальню лор-відділення. Я хотіла, щоб малюнок відволікав дитину від пригніченого стану, поганих думок та додавав позитивного настрою. У першій палаті ми малювали маленького принца. В другій післяопераційній палаті – ангеликів. Карантин суттєво вплинув на діяльність проєкту. Весну та половину літа я перебувала вдома, але потім повернулася й ми завершили роботу над своєю частиною проєкту. Враження від «Арт-терапії» тільки позитивні. Знаєте, у мене була якась така ейфорія й дуже хороший стан усередині. Можливо, я допомогла якійсь дитині. І це дуже класно. Найважче, напевно, те, коли ти розмальовуєш стіни й чуєш, як дитину везуть в операційну й вона плаче. Це, мабуть, найважчий момент. Щодо роботи, то таких важких моментів не було. Якось усе вийшло дуже легко. Із задоволенням працювала б над наступними проєктами, адже це мені неймовірно подобається», – зазначила дівчина.
Тож проєкт «Арт-терапія» довів, що шляхом мистецтва можна «розфарбувати» буденні дні та створити казкову атмосферу навіть у лікарні.
