День, у який ми не танцювали хоча б раз, є втрачений. Так вважав хтось із філософів. Кандидат у майстри спорту України з танцювального спорту (ось-ось стане майстром) студент другого курсу ІКНІ Назар Лось професійно танцює шість днів на тиждень у клубі «Естет». Про його серйозне захоплення – в нашій розмові.
– Ви прийшли до клубу спортивного бального танцю як початківець, чи як уже досвідчений танцюрист?
– Я в клубі від 4,5 років – на танці мене завела мама. У десять років зникло бажання ними займатися – дуже любив футбол, він цікавив мене більше. Та всі переконували, що футбол є доволі травматичний вид спорту, і я згодився з тим, а потім захопився танцями всерйоз, оскільки почав здобувати в них хороші результати, а вони мотивували мене. Спочатку освоював базу, танцював вальс і квік-степ, а також ча-ча-ча і джайв. Згодом, коли переходиш з одного класу в інший – E, D, С, додається по одному танцю, поступово до п’яти, а ті, хто в рейтингу (це високий рівень, класи В, А і S (майстри)), танцюють всі танці. Я належу до класу А, танцюю дві програми – і стандартну, і латино-американську.
– Що потрібно для переходу з класу в клас, від чого залежить швидкість прогресу?
– Усе залежить від людини, її ставлення до навчання, її свідомості, хоч багато важить і віра тренера в тебе. Коли був менший, я ставився до танців не надто старанно й відповідально, просто відбував тренування. Подорослішавши, став розуміти, для чого і що роблю, почав максимально відпрацьовувати кожне заняття, залишався на додаткові. Багато працюю в залі самостійно, особливо на канікулах.
– Є якась фізична підготовка перед тим, як починаєте танцювати?
– Потрібно мати витривалість, щоби підряд станцювати п’ять танців основної програми, і п’ять танців латини. Хоч це займає лише десять хвилин, проте мусиш за цей час показати максимум своїх умінь. Тому в нас є фітнес, ходимо до тренажерної зали. Заняття з танців поділяються на групові й індивідуальні. На групових тренер займається з багатьма парами, під час них подає матеріал про музику, ритм, техніку танцю, на індивідуальних – лише з однією. На прогонах свою програму танцюємо від початку до кінця, це теж впливає на нашу фізичну підготовку. У кожного тренера свої цінності в танці – хтось більший акцент робить на музику, хтось – на техніку. У доброму танці має бути взаємодія між партнерами, історія, ідея.
– Розкажіть про свою партнерку, як відбувається між вами синхронізація в рухах, емоційному вираженні?
– За весь час я мав три партнерки. Перша – подруга дитинства, яка згодом перестала танцювати. Другу й третю підібрав тренер – ми мали пасувати за зростом, виглядом, щоб нам було зручно танцювати й нас сприймали як красиву пару. Коли маємо однакові партії, то, працюючи самостійно, перед дзеркалом, кожен рух стараємося відтворити однаково. Багато нам дають відео в інтернеті – дивимося, копіюємо емоції. Інколи доцільно показати власні переживання, особливо, якщо вже рівень виконання вищий.
– Вдаєтеся до імпровізацій?
– Так, на кожному турнірі. Адже танцюють багато пар на паркеті, треба не заважати іншим, виходити з певних ситуацій красиво, щоби не помітили судді, що щось пішло не так. Ми з партнеркою розуміємо одне одного на рівні тілесних відчуттів. Особливо можливі імпровізації з мого боку, оскільки в стандартній програмі як партнер веду.
– Вміння отак контактувати якось позначилося на Вашому повсякденному житті?
– Я дуже багато часу буваю зі своєю партнеркою, тому в мене нема, на відміну від деяких хлопців, ні страху, ні сором’язливості у спілкуванні з дівчатами.
– Що наразі у танцях не вдається, а чим пишаєтеся?
– Торік у грудні в Іспанії на чемпіонаті світу став чвертьфіналістом, а в січні цього року – чемпіоном України зі спортивних бальних танців у категорії до 21 року. Був і віце-чемпіоном України з десяти танців. Влітку була проблема з фізичною витривалістю і півроку я її посилено долав – збільшив заняття з фітнесу, робив силові вправи, кругові тренування. Тепер у танці я почуваюся легко, можу на одному рівні танцювати від початку до кінця. У червні буде чемпіонат у категорії від 18-ти і старше і я хочу потрапити до шістки найкращих танцюристів України.
– Підготовка до змагань відрізняється від щоденних занять?
– Перед турніром збільшується кількість занять на витривалість. Під час змагань рівень танцюриста завжди нижчий, ніж у залі на тренуваннях, тому що виступ – то стрес.
– Як долаєте хвилювання?
– Намагаюся відволіктися від думок і сумнівів, пожартувати, щоби створити атмосферу повсякдення.