Моя співрозмовниця – другокурсниця магістратури, іменна стипендіатка Верховної Ради, лауреатка багатьох конкурсів, переможниця олімпіад. У шкільні роки мріяла бути перекладачем. Однак під час вступної кампанії відкрила для себе перспективи спеціальності «міжнародні відносини».
– Навчаючись у школі, я захоплювалася вивченням іноземних мов – англійської та французької. Також завше вважала важливою цінністю рідну мову та літературу. Я писала вірші та твори, брала активну участь у культурно-просвітницьких заходах та різних шкільних проєктах. Але ніколи не вважала себе тільки гуманітарієм, бо також любила точні та природничі науки. В університеті мені рівною мірою подобалося вивчати як міжнародні відносини, так і політологію. Тому тематика моїх наукових досліджень торкається обох спрямувань науки, які, на мою думку, актуальні для вивчення та розвитку, – каже Христина.
– Ви провадите активне студентське життя, берете участь у конкурсах, олімпіадах…
– Це зацікавлення маю ще зі школи. Щороку прихід жовтня означав для мене початок олімпіад та конкурсів. Загалом я брала участь в олімпіадах з української мови та літератури, математики, хімії, біології, англійської мови, французької мови, християнської етики та історії. Традиційно долучалася до конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика, мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка та конкурсів з декламування віршів.
– А вже в університеті коли долучилися до наукових досліджень, конкурсів? Які теми вивчаєте?
– Науковими дослідженнями почала цікавитися ще на першому курсі. Мені завжди імпонувало те, що є незліченна кількість тем, актуальних та цікавих для дослідження, і можна обрати будь-який аспект і здійснити його аналіз. Тематикою моїх досліджень є проблема Brexit, виклики реалізації «Північного Потоку-2», проблеми та успіхи європейської інтеграції, загроза міжнародного тероризму, особливості виборчої системи США, активізація кліматичних страйків, створення безпекового союзу AUSUK тощо. Значну частку наукового аналізу я присвятила участі технічних кандидатів у виборчому процесі. Цікаво було вивчати глобальні природні лиха як чинник міжнародних відносин. Навіть мала досвід наукового пошуку щодо засилля іншомовних слів у інформаційних виданнях, що більш дотичне до аспектів філології.
– В одному з інтерв’ю ви розповідали, що досліджували певні аспекти європейської інтеграції України, зокрема реакцію європейської спільноти на події революції гідності в Україні. З огляду на теперішні події, чи продовжуєте досліджувати це питання? Якщо так, то якими кроками, на Вашу думку, Україна іде у цьому напрямку?
– Зараз Україна переживає тяжкий час війни, людських жертв, руйнування наших міст, інфраструктури та пам’яток культури. Українці зіткнулися з невимовним горем, бачачи вбитих та підданих нелюдським катуванням російськими окупантами наших громадян, наших невинних діток. Напевно, всім було важко уявити, що такі жорстокі картини можливо побачити у 21 столітті, у столітті провідних технологій та гучних заяв про пріоритетність захисту прав людей. Україна побачила, хто з міжнародної спільноти насправді її друг, який не покине в біді, а хто ворог, який знищує все без винятку, хто завжди ставитиме бізнес понад цінності, а хто обере мовчазну позицію, поки його небо не палає від ворожих вибухів. Попри те, що ворог переважає нас у кількості техніки чи людських ресурсів, він не має такої сили духу, незламності, віри та патріотизму, якими володіють українці. Тому перемога буде за Україною! Я у це вірю і в цьому не сумніваюся. Хоча ми часто засуджуємо недостатню і неоперативну реакцію світу на російську агресію, не можна відкидати той факт, що ми отримуємо значну міжнародну допомогу і підтримку, що на дипломатичному фронті є нашою великою перемогою. До того ж, уже ніхто в Європі не буде плутати Україну з іншою державою. Тобто ми вже є свідками значних перемог України, лише чекаємо на нашу основну перемогу. А після основної перемоги всі спільними зусиллями будемо відбудовувати нашу державу і прокладати світле майбутнє.
– Як майбутній міжнародник і людина, обізнана в політичних аспектах, яким бачите майбутнє України?
– Європейська інтеграція України досі входить у коло моїх наукових інтересів, оскільки це питання хвилює мене як громадянку європейської держави. Хотіла б зазначити, що від часу моїх перших публікацій про європейський курс України до сьогодні наша держава зробила значний прогрес, зокрема запровадила багато реформ, щоб відповідати європейським стандартам. Але під час війни Україна склала ще один «іспит» – на членство в ЄС, довівши, що вона має чи не найбільше право бути частиною європейської спільноти, за цінності якої віддали і продовжують віддавати свої життя українці. Ця жорстока війна дала змогу почути багато характеристик про Україну, які починалися з фрази «розгромлено найбільший/найбільшу в Європі...». Однак, з правового та процедурного погляду, я розумію, що, на жаль, здобуття нашого членства в Європейському Союзі не буде питанням кількох днів, а триватиме ще довгий період часу.
– Розкажіть про конкурси й олімпіади, в яких ви брали участь. Лауреатом яких конкурсів, стипендій ви є?
– Незмінною складовою мого навчання стала участь у конференціях та конкурсах. У межах університету я посідала III місце на конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика та двічі – призове місце на другому етапі студентської наукової конференції. Також двічі здобувала II місце на всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт з політології.
Приємним бонусом успішного навчання стали для мене обласні премії. І важливим своїм досягненням вважаю призначення мені іменної стипендії Верховної Ради України на 2020/2021 навчальний рік.
– Як вам загалом дається навчання? Які маєте пріоритети?
– Можливо, звучить банально, але моїм пріоритетом під час навчання є наполегливе здобуття знань і саморозвиток. У моєму розумінні, університет є місцем отримання цінних навичок, інформації та досвіду, які формують тебе не тільки як фахівця, але як і особистість, тому потрібно намагатися отримати максимум. Також у Львівській політехніці я зустріла дуже багато хороших людей, зокрема досвідчених викладачів, які завжди готові допомогти у питаннях навчання чи в життєвих труднощах, а також студентів, які стали моїми справжніми друзями. Розмірковуючи про те, чи легко мені дається навчання, згадую про ночі за конспектами і кавою, повторення лекцій під аудиторіями, хвилювання перед іспитами. Але мені подобається навчання, тому не можу сказати, що воно дається мені важко.
– Ким бачите себе після завершення навчання?
– Зараз я працюю у міжнародному бізнес-центрі. У майбутньому дуже хотіла б працювати в дипломатичній установі або в державному органі влади, де зможу повною мірою реалізувати свої навички та вміння, здобуті під час навчання.
– Які поради можете дати іншим студентам і тим, хто планує планують вступати на вашу спеціальність?
– Хочу наголосити, що навчання на спеціальності «міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» у Львівській політехніці є чудовою можливістю поповнити свої знання з різних дисциплін, покращити рівень володіння англійською мовою, вивчити ще одну іноземну мову, розвинути перекладацькі навички, здійснити наукові дослідження, розвинути особисті якості. Напевно, одним із найбільш вирішальних чинників, чому я маю такі світлі спогади про своє навчання, є робота наших викладачів. Я справді приємно вражена їхнім професіоналізмом, індивідуальністю підходу та щирістю.
Одна з порад, яку я б хотіла дати майбутнім студентам своєї спеціальності, це не пропускати можливостей, які надає університет для розвитку. Маю на увазі події, зустрічі, конференції, конкурси. Звісно, в усьому та відразу неможливо взяти участь, але у тому, що для вас пріоритетне, варто постаратися. Також хотіла б порадити бути ініціативними та відкритими до комунікації, бо під час навчання це допомагає. Неоціненно важливим досвідом, який пропонує нам кафедра, є також створення проєктів. Ми з одногрупниками свого часу реалізували проєкт «Запали іскру в очах твого незрячого друга» (створення інклюзивної карткової гри для незрячих діток). Напевно, завжди пам’ятатиму процес втілення проєкту в життя і щасливі емоції від його успішної реалізації. Тому не бійтеся діяти і навіть не бійтеся помилятися. Університетські роки – це, без перебільшення, одні з найкращих років вашого життя, тому проживіть їх на повну.
