Мотивація для кожного студента є різна, проте деколи вона зникає. Важко знайти в собі сили для елементарних та повсякденних речей. Ми поспілкувалися з Олексієм Пухтою – колишнім головою профбюро Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій.
– Розкажи, що таке мотиваційні вихідні і для чого ви це створили?
– Мотиваційні вихідні – то захід, який традиційно організовує профбюро ІКНІ навесні та восени. По суті – це традиція, віком уже більш ніж 15 років. Створено для того, аби налагодити комунікацію із новими студентами інституту, ближче познайомитися. Ми їх називаємо «абітурієнтами», адже в них ще не було сесії, не було безсонних ночей через навчання, їх ще очікує море емоцій та вражень, яких вони не зустрічали раніше. На цьому заході ми розповідаємо їм про навчання в нашому інституті. Також вони отримують безцінну інформацію, яка стосується складання іспитів, комунікації з викладачами і т.д. Це є своєрідний обмін досвідом старшокурсників та «абітурієнтів» стосовно того, як вони жили в Політехніці, що робили та чого досягли.
– З чого сформовано офіційну програму цього закладу?
– Зазвичай з тренінгів, які презентують студенти старших курсів. Вони готують доповідь на тему, в якій добре розуміються й вона буде цікава та корисна слухачам. Упереваж це стосується фандрайзингу, проєктного менеджменту, правильної презентації себе в медіапросторі або як правильно формувати брендингову стратегію. Стосується й розвитку власних проєктів, стартапів і того, як правильно це позиціонувати в суспільстві. Під час цього заходу ви не почуєте того, про що можете почути в аудиторіях, оскільки розповідають практикуючі студенти, які вже чогось досягли.
– Чи не вважаєш ти, що краще було б запросити експерта з певної галузі, а не студента?
– Аж ніяк. Експерт розкаже про те, чого він вже досягнув і що він має. Він може порадити, показати, але не навчити. Студенти теж не навчать, але вони дають інформацію на необхідному етапі. Наші спікери можуть просто вказати на підводні камені, що чекатимуть на абітурієнтів. Можуть просто на своєму прикладі вберегти від помилок, яких можна припуститися. Це досвід очима тих людей, які це все пройшли. Та й зрештою, це найновіша інформація. Студенти діляться інформацією, яку здобули рік чи два тому. А експерт розповідатиме про речі 5–7 річної давності.
– А як із фінансами, що необхідні для цього заходу? Студенти добровільно збирають кошти чи є спонсор?
– Жодного спонсора немає, це добровільна ініціатива студентів. Вони знають, що їх очікує і вирішують, їхати чи ні. Стосовно спікерів – все те саме. Ми їм не платимо, вони як і решта студентів платять за свою поїздку. У нас немає примусу, все робиться за власною ініціативою. Немає такого, щоб ми комусь нав’язували, що він має говорити. Все проходить набагато простіше. Я запитую, чи є бажаючі. А вони є завжди. Для спікерів це також класна можливість відточити свої ораторські навички та підвищити скіл у публічних виступах. Переважно ті, хто виступає з промовою, планують використовувати це у своїй кар’єрі.
– Як проходить відбір студентів і чи може потрапити на «мотиваційні» член іншого інституту?
– На жаль, ця подія тільки для студентів ІКНІ. Ми позиціонуємо «мотиваційні» як посвяту новоприбулим. У кожного інституту є свій варіант посвяти. Ми провадимо набір до нашого профбюро, під час якого спілкуємося з абітурієнтами. Шукаємо цікавих для нас людей, люди шукають цікаві для них ініціативи, можливості, проєкти і стараються викладатися на повну. Таким чином ми відбираємо певну кількість студентів, які можуть і хочуть залишатися разом із нами.
– «Мотиваційні» обмежуються лише теорією від студентів, які це пройшли?
– Звісно ні. Теорія це добре, але без практики вона не потрібна. Після теоретичної частини ми завжди відпрацьовуємо щойно отримані знання. Яка б не була тема промови, завжди далі очікує засвоєння та відпрацювання матеріалу. Ми розробляємо конкретну практичну частину. Студенти в командах демонструють, як вони переборюють несподіваний психологічний стрес. Окрім цього, ми спостерігаємо за тим, як вони виконують завдання. Зібрана інформація надалі нам стане корисна для того, щоб розподілити студентів у певні підрозділи.
– Як ставляться викладачі до такого методу посвяти і чи знають вони про це?
– Так, звісно, вони про це знають. Їхнє ставлення максимально позитивне, вони підтримують таку ініціативу. Студенти старших курсів добре себе зарекомендували як в інституті, так і за його межами. Немає недовіри чи перестороги з боку викладачів. Усе побудовано на довірі та повазі.
– Скажи фразу, яка максимально зацікавить студентів.
– Студентське життя на 80% формується з часу поза парами. Саме тому, необхідно не втрачати можливість провадити свій час із людьми, з якими в тебе ідентичні інтереси, з якими однакові погляди, ідеї. Пари – це не головне, що існує у житті студентів. Головне – комунікація, розвиток та прагнення до чогось вищого.
