«Біосинтез – майбутнє хімічної технології». Цей вислів розміщений на панно кафедри технології органічних продуктів (ТОП) ІХХТ. Цього року кафедра святкує своє 50-річчя. За півстоліття вона випустила фахівців хімічних і харчових підприємств, учених, відомих громадських діячів і навіть політиків. Про здобутки і проблеми кафедри розповідають її завідувач – професор Зорян Піх і заступник – професор Богдан Дзіняк.
– Що стало передумовою поділу кафедри органічної хімії та технології синтетичного каучуку на дві, внаслідок чого виникла кафедра технології основного органічного та нафтохімічного синтезу, нині – кафедра ТОП?
З. Піх: Ще наприкінці 50-х років почала діяти державна програма хімізації, тобто треба було зосереджуватися не лише на виробництві, а й на розвитку відповідної освіти та науки. Корпус, в якому кафедра перебуває від початку, свого часу називали проблемним.
Б. Дзіняк: Проблемний – тому що поруч із наукою треба було проводити дослідження, реалізовувати важливі наукові проблеми. Як бачите, у нас немає традиційних великих аудиторій, за винятком двох, а лише лабораторії. У коридорі, справа і зліва – суцільні шафи з комунікаціями.
– Розкажіть про попередніх керівників кафедри.
З. Піх: На долю першого завідувача Дмитра Толопка випало багато організаційної роботи – пошук обладнання, встановлення витяжних шаф, організація наукових досліджень, визначення стратегії основного наукового напрямку, налагодження співпраці з науковими установами. Це було дуже важливо, адже тоді кафедра не мала своїх кандидатів наук, за винятком самого завідувача, не було де науку розвивати.
Толопко створив демократичний стиль взаємин. Не сидів у кабінеті – всі питання вирішував у коридорі. А вже коли не був завідувачем, до кінця життя працював у хімічній лабораторії.
Б. Дзіняк: Брат Толопка передав йому зі США багатотомне видання хімічного довідника Бельштейна. Багато хто хотів його викупити, навіть «Москвича» за це пропонували, але професор був категоричний. Тепер усі книжки Толопка – у бібліотеці його імені. Він започаткував традицію: якщо викладач іде на пенсію, то приносить свої книжки до кафедральної бібліотеки.
З. Піх: 1980-го року, коли ми працювали на кафедрі технології нафти та нафтохімічного синтезу (з 1973-го кафедру на 10 років з’єднали з кафедрою ХТНГ), майбутній наступник Толопка Євген Мокрий запросив на роботу академіка Р. Кучера. Отож, у нас два роки працював єдиний (!) на всю Політехніку академік Академії наук УРСР.
Є. Мокрий керував кафедрою з 1983-го. Як майстер спорту зі штанги в роботі був налаштований на результат. Його заслуги для кафедри – співпраця зі союзними науковими установами, налагодження студентської практики в навчальних закладах східної Німеччини, зв’язки з виробництвом. Подбав про нову спеціальність «Технологія бродильних виробництв». Був ініціатором міжкафедральних комплексних дипломних проектів студентів. Велика заслуга Мокрого – створення спеціалізованої вченої ради.
– Зоряне Григоровичу, розкажіть про свої здобутки на посаді завідувача, зокрема про те, як на роботі кафедри позначилося, що Ви сім років були проректором із наукової роботи.
З. Піх: Я завідую кафедрою з 2001 року. На мій період випало розвивати роботу спецради, науку, реалізовувати проекти, держбюджетні теми. Коли був проректором, 30 державного фінансування університету отримував ІХХТ. Моє головування у секції хімії МОНУ та членство у науковій раді МОНУ допомагає співпраці з науковими установами. У нас хто хоче робити докторську, працює з аспірантами. На сьогодні з 16-ти посад маємо 6 докторів наук. Працюємо за правилом «студент – магістр – аспірант – кандидат наук – доктор наук».
– Як складається доля випускників?
Б. Дзіняк: Почну з того, що директор ІХХТ Й. Ятчишин – наш випускник. Наші випускники – М. Братичак (очолює кафедру ХТНГ), С. Левуш (професор кафедри ЦБ), М. Никипанчук (професор кафедри ЗХ) В. Старчевський (завкафедри ЗХ). Маємо двох членів-кореспондентів НАНУ, 33 доктори, 162 кандидати наук. Усі працівники кафедри – наші випускники.
– А ті, що не йдуть у науку?
З. Піх: Також знаходять себе, попри те, що зараз у хімічній промисловості фактично застій. Зрештою, працює харчова промисловість. За всю історію кафедри кілька разів змінювалися її назви, але суть залишалася – готувати висококваліфікованих фахівців та проводити наукові дослідження. На сьогодні готуємо фахівців за двома спеціальностями – хімічні технології органічних речовин і технології продуктів бродіння і виноробства. Для розширення можливостей даємо студентам математичні і комп’ютерні знання. Також вони реалізовують себе за кордоном.
– Що потребує кафедра тепер?
З. Піх: Сучасного обладнання. Колись ми виконували прикладні завдання на замовлення потужних підприємств. Тепер працюємо здебільшого на портфель, тобто – на перспективу.