Студент Інституту архітектури Андрій Штендера цього року вступив до магістратури. Під час навчання на бакалавраті він завжди отримував підвищену стипендію, а в першому семестрі четвертого курсу – президентську. Сьогодні Андрій ділиться своїми роздумами про те, як бути успішним студентом
Довелося багато працювати
– Коли мені було років шість, я сказав, що буду великим архітектором. Хоча згодом, у шкільні роки, мав багато захоплень, але таки вибрав архітектуру, – розпочинає свою розповідь студент.
Андрій Штендера згадує, що труднощі завжди виникали, особливо перед сесією чи вже під час неї – не раз довелося не поспати ніч–другу. Коли став студентом, то зрозумів, що структура навчання в університеті цілком інша, ніж у школі, де тебе мотивують виконувати завдання на щодень. Було складно, коли відкладав виконання робіт ближче до кінця терміну. Перший рік був найважчий організаційно. Однак загалом навчання хлопцеві давалося легко. Завжди мав стипендію: у першому семестрі першого курсу – звичайну, потім – підвищену, на останньому курсі бакалаврату – іменну.
– У чому полягає секрет такої успішності?
– Можливо, в тому, що я вчасно зрозумів: архітектура – це така наука, якою потрібно цікавитися, захоплюватися, багато працювати.
Андрій розповідає, що крім зацікавлення архітектурою він займається спортом – грає за університетську команду з волейболу. Багато часу проводить на змаганнях. Тому доводиться вчасно надолужувати пропуски. Андрій вважає, що суміщати навчання і тренування – непросто, але можливо. Отож, завжди можна домогтися доброго результату.
Двічі навчався за кордоном
Студент-архітектор на третьому курсі скористався нагодою впродовж місяця студіювати у Кракові (Польща).
– Це була навчальна програма для кафедри архітектурних конструкцій. Для цього треба було знати польську мову, скласти тести й пройти відбір. Тоді 20 студентів, які пройшли за конкурсом, розподілили на дві групи для навчання у різних семестрах.
– Що дало навчання у Польщі? Які нові знання Ти зміг здобути?
– Там дуже хороша лабораторія з акустичних розрахунків будівельних матеріалів. Отож, була велика можливість – побачити, як польські студенти вчаться на практиці застосовувати отримані знання, набути хорошого досвіду. Ми ж це все знали лише теоретично...
– Чи це була єдина можливість навчання за кордоном?
– Ні. На другому курсі я вчився в Італії. Тоді відділ міжнародних зв’язків (тепер – Центр міжнародної освіти – ред.) запропонував здобути стипендію на навчання в Перуджі, де є університет для іноземців. Я подав свою кандидатуру й отримав місячну стипендію на вивчення італійської мови та культури. Це для мене був перший закордонний освітній досвід. Впевнений, що набуті знання в італійському університеті позначаться на моєму професійному розвитку.
Іменна стипендія – стимул до нових здобутків
Попереднього півріччя Андрій Штендера за успіхи в навчанні отримував стипендію Президента України. Вирішальну роль у наданні стипендії відіграла, що студент на другому-третьому курсах у співавторстві з доцентом Ларисою Шулдан з кафедри архітектурних конструкцій підготував кілька наукових статей – про класифікацію шкіл Тадеуша Мюніха в Галичині, розробку акустично-рекреаційних зон у великому місті ( з тією статтею побував на конференції в Києві).
– Стипендія становила 1350 грн. Але не в тому річ. Головне – визнання здобутків і стимул не тільки вчитися, а й шукати собі місце в професії. Я показав, що дещо можу, відповідно, тепер треба більше розвиватися.
А на четвертому курсі Андрій виборов перше місце в інститутському конкурсі студентських наукових робіт.
– Ким я себе бачу? – роздумує студент. – Хотів би суміщати науку і практику, але на перше місце ставлю практику – треба пробувати себе як архітектор. Думаю вступити до аспірантури. Зрештою, до того рішення ще маю два роки. Хочу залишити слід – цією неординарною можливістю наділені архітектори. Це нагода будувати те, що стоятиме ще довго після їхньої смерті. Тому, звісно, хочу збудувати добротну споруду.
У вільний час Андрій Штендера малює міські пейзажі, архітектуру. Має альбом власних робіт.