Цей матеріал передовсім для першокурсників-нельвів’ян. Хоча, можливо, і першачки, для яких місто Лева є рідним, знайдуть щось нове для себе.
Із Політехніки…
Екскурсію варто розпочати із Музею історії Політехніки. Там побачите, які документи (як-от посвідчення про складені іспити) отримували ваші попередники у ХІХ ст., у яких умовах жили (фото гуртожитків), а ще, як виглядав головний корпус Політехніки у 1894 році (коли ще їздили на возах)… Можна роздивитись і диплом почесного доктора Політехніки видатної Марії Кюрі-Склодовської, світлини й портрети відомих науковців, як Іван Левинський, Стефан Банах, і навіть шаржі на професорів. Музей показує історію Політехінки: від Технічної академії до Політехнічної школи, потім Політехніки Львівської і Політехнічного інституту – аж до національного і самоврядного дослідницького університету. Бачимо, як розвивався, розбудовувався заклад, які труднощі переживав у різні періоди. Скажімо, збережений статут Української високої політехнічної (таємної) школи, матеріали про те, як гітлерівці розстріляли професуру, зросійщення інституту з 1960-го. Дізнаємось про трагічну долю вчених. І про видатних студентів, які стали символами національно-визвольної боротьби українців: Степана Бандеру, Катрусю Зарицьку, Романа Шухевича.
…в місто
Завідувач Музею історії Політехніки, історик Анна Кос підказує, куди варто йти далі:
– Насамперед – на Високий Замок, звідки можна оглянути панораму міста, де є пам’ятний знак на честь Кривоноса. Тоді – до одного з найстаріших храмів Львова (ХІІІ ст.) – церкви св. Миколая на вулиці Хмельницького. Потім – спуститися з пагорбів до площі Старий Ринок, що була свого часу центром торгівлі й де відносно добре збереглися різні житлові, палацові споруди. А тоді – на Личаків, де легко віднайти могили І. Франка, С. Людкевича, ін. У Львові працювало й жило багато видатних діячів, сюди приїжджали цікаві постаті, як-ось Е. Л. Войнич, А. Чехов, О. Кобилянська, Є. Чикаленко. Також тут певний час жив Юрій Горліс-Горський – автор книжки «Холодний Яр», що схвилювала суспільство, й Віталій Юрченко, який одним із перших написав мемуари про Соловецькі концтабори, видав їх у Львові. Можливі й тематичні екскурсії – площею Ринок, храмами Львова, Янівським кладовищем, де є Меморіал Українських Січових Стрільців. Нагадаю: цей рік є роком Митрополита Андрея Шептицького – відомого релігійного діяча, який всіляко сприяв і розвитку української культури, був дуже відкритим до всіх людей.
У Львові найбільше в Україні пам’яток архітектури й історії – 2500. З 1998 року історичний центр міста – у списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Та Львів – то не лише понад 750-літня історія, середньовічні легенди, прекрасна ренесансна і барокова архітектура, що зачаровує місцевих і магнітом притягує туристів. Так, Старе місто – це серце, однак не цілий Львів. Адже маємо забудову різних періодів, околиці, кожну зі своїм «обличчям». Та й у центрі виростають модерні будівлі, часом, хоч прикро, наче гриби на порозі дому… Як каже історик мистецтва Роман Яців, за дрейфуванням Львова до «розцяцькованої території розваг для туристів», за фестивальними розвагами важливо не загубити головних «культурних маркерів», як Пінзель, Вірменський собор, Личаківський цвинтар, шедеври Захарієвича, Левинського, Труша, Кульчицької й ін., постаті Франка і Шептицького…
Столиця Галичини – одне з найпатріотичніших міст України, яке називають бандерівським. Душа його – безумовно, українська. Водночас тут, як у всякому прикордонні, впродовж багатостолітньої історії перемішались різні культури, етноси: колись цими вулицями ходили італійські й турецькі купці, потужною були вірменська та єврейська громади, позначилися австрійський і польський впливи, як і русифікація після приєднання Галичини до складу СРСР.
Тому російська мова на вулицях сучасного Львова, як і англійська (бо чимало туристів) – не дивина. А от після окупації Криму 2014-го тут сформувалась і кримськотатарська громада. Це різношерстя і творить унікальну атмосферу галицької столиці. Не все у місті вам сподобається (і це нормально), щось – захопить і надихатиме (що прекрасно!). Кожен, зрештою, знаходить і любить своє місто: ранкове, свіже і малолюдне або галасливе фестивальне, чи вечірнє, розслаблене, де під ненав’язливу музику п’ють каву, прогулюються закохані, а ти сідаєш на лавочку десь на вулиці Галицькій, щоб вслухатись у серцебиття забіганого за день міста…
На мапі Львова є пункти, які варто собі відзначити (підписатись на сторінки у соцмережах), бо там – цікаві зустрічі, презентації, дискусії. Це зокрема книгарня «Є», Перша львівська медіатека, «Урбан-бібліотека», кав’ярня «У сусідів».
Виставки – у Національному музеї ім. А. Шептицього, Галереї мистецтв, інших музеях і галереях. Майданчиком для студентської творчості є галерея Академії мистецтв. Кіно, крім кінотеатрів, дивляться у Львівському кіноцентрі, в Парку культури, Кіноклубі Олега Яськіва; добрі й недорогі сеанси бувають і у Палаці мистецтв. Класична музика – в Опері та Філармонії (скоро фестиваль «Контрасти»), сучасна – у клубах, ресторанах. А наразі готуймося до найбільшої книжкової події України – 22 Форуму видавців, який відбудеться у Львові 9–13 вересня.
