Покинула цей світ філологиня від Бога Володимира Іванівна Кізима.
У день Її уродин ми отримали звістку про її відхід (7 лютого 1933 – 6 лютого 2021).
Вона стояла біля начал та рясного розвитку катедри української мови у Львівській політехніці, маючи за собою неабиякий багаж знань і світоглядових принципів, які в дику радянську пору таврували прекрасним словом «націоналізм».
Вона була пронизана національною ідеєю, як земля променем сонця.
Вона БУЛА. Ніколи не існувала.
Вона зберегла в собі скарб української національної правди, фокусом якої завжди була, є і буде наша мова, література, культура, церква.
Вона виростала з української класичної літератури, як пшениця з українського чорнозему; з української мови, як крона дерева з міцного коріння; з української культури, як дім – із фундаменту; з української церкви, як з неба над землею. Вона несла цей дар своєї мови, літератури і культури, як земля, що весь час повна плодом.
Вона квітувала в час відродження нашої Держави, спрагло напоюючись новими знаннями і піднімаючи з надр свого серця забетоновану радянським часом правду про нас самих – весь час відроджуваних, але ніяк не відроджених…
Вона належала по покоління класиків, які, втомившись, полишають нас – осиротілих і беззахисних, малих і розгублених, недовчених і стривожених. Полишають, відкриваючи перший ряд без спини захисту й опори на знання наших учителів, натхненників і кумирів.
Вона забрала з собою частинку кожного з нас, бо не можуть люди такого високого духового крою не заходити в наші долі без волі Божої.
Вона тепер ТАМ, над нами, з повною відомістю свого призначення.
Вона вміла цінувати летючу мить життя, бо тримала її своєю любов’ю.
Вона вміла пекучо й лагідно водночас промуркотіти словом до кожного нашого нерва.
Вона вміла вчити, повчати і вчитися сама. Вона була спраглою Ученицею цього життя і Учителькою для нас – спраглих.
Вічна памʼять Вам, Володимиро Іванівно.
Ви відійшли фізично, а духові виміри нашого спільного з Вами часу нам осягати до своїх останніх митей.
Дякуємо за все, що було, що, минувши, не пропало...
