Якщо думаєте, що знаєте, що таке бути активним і як це – реалізовувати кілька проектів одночасно, то ви просто мало знаєте. Активісти Центру студентського капеланства ЛА УГКЦ за літо зреалізували аж тринадцять проектів, чимало з них – це робота волонтерського простору DoBro.
Кажуть, якщо хочеш краще пізнати друга, йди з ним у гори. Ті, хто активні в DoBro, мають інший вимірник дружби – поїздки на східні терени та організація таборів для дітей із прифронтових міст.
– Цьогоріч ми продовжили свою діяльність на Донеччині – в Костянтинівці й уперше вирішили спробувати провести табір у Красногорівці, яку з одного боку обстрілюють, а з другого ще можна спокійно жити. А також уперше працювали в Кропивницькому та селі Червоновершка, що неподалік цього міста, – розповів очільник ВП DoBro, магістр другого курсу ІСТР Роман Дмитрів.
Головна мета, яку ставлять перед собою волонтери, – щоб у майбутньому ті діти, для яких зараз вони організовують табори, теж ставали волонтерами і провадили цю діяльність.
– Стараємося робити все, щоб зацікавлювати молодь і щоб надалі цей рух діяв на постійній основі. Щоправда, наразі результат мінімальний. Тож ми раз-двічі в місяць, не залежно від того – є табір чи ні, приїжджатимемо туди, щоб підтримувати цей вогник. На Сході співпрацюємо лише зі священиками УГКЦ, щоб також допомагати розбудовувати греко-католицькі парафії, бо там ще не надто активні парафіяни, відповідно й бракує людей, щоб розвивати різні проекти. Священикам самотужки досить важко це зреалізувати, – зазначила магістрантка другого курсу ІГСН Наталя Гнип.
Досить несподіваними були табори в нових для DoBro місцях. Зважаючи на те, що їх проводили при греко-католицькій церкві, до якої на тих територіях ставляться не надто довірливо, то кількість дітей на їхніх заходах приємно вражала.
– Думаю, передовсім їх зацікавило те, що ми запропонували заходи, яких раніше в місті ніхто не проводив: дитячі табори, ігри, банси, навчання. І все це безоплатно. Їм це сподобалося. Було чимало дітей, які до нас приходили з першого дня, а були й ті, хто долучався вже потім. Переконаний, якби батьки не впливали на рішення дітей, то їх було б значно-значно більше. Нам навіть не доводилося проводити особливої інформаційної кампанії, єдине, що розробили анкети, щоб знати, хто до нас приходив. А найкращими інформаторами були самі діти, бо вони розповідали і батькам, і своїм друзям. Бувало, що люди просто проходячи повз, бачили, що ми робимо й наступного дня приводили до нас своїх дітей, – додав Роман.
Окрім різноманітних забав, із дітьми проводили катехизацію. Також на прикладах уривків книги «Маленький принц» розглядали різні складні життєві ситуації, намагаючись знайти їхнє вирішення, працюючи в команді. Як зауважили волонтери, за дітьми було цікаво спостерігати, бо навіть ті, хто не спілкувався до того, потоваришували. А ще цікавіше було слухати їхні думки, настільки глибокі, що не завжди й дорослі можуть до цього додуматися.
– Маємо добрий приклад однієї сім’ї з Донецька, яка зараз мешкає в Костянтинівці. Раніше вони не ходили до церкви. Та діти в нашому таборі, бачачи, як волонтери йдуть до Святого Причастя, і самі захотіли приступити до Сповіді. Тож після розмови зі священиком, належного приготування, в них відбулася перша урочиста Сповідь і Причастя. І відтоді вони всією родиною почали приходити до церкви. Для нас це велика перемога, – наголосила Наталка.
Щоб літургії були дітям цікавіші, їм закупили дитячі молитовники і сформували хор. Серед волонтерів табору DoBro була диригентка, яка ще й грала на гітарі, – тож співали всі. Це дітям особливо подобалося, бо вони брали безпосередню участь у служінні літургії. Волонтери вже з власного досвіду знають, наскільки непроста така просвітницька й катехитична діяльність на тих теренах, хоча і молодь, і діти цього потребують. І свідченням того було те, що вони годинами спілкувалися зі священиком про все, що їх цікавило.
DoBro організовувало також виїзний табір для дітей зі сходу до Львова, намагаючись якомога більше розповісти і показати наші краї, щоб також розвіяти стереотипне сприйняття західної частини України.
Та робота волонтерів не припиняється навіть після завершення таборів. Адже вони мають багато спільних проектів, які потребують постійного розвитку та підтримки. Зараз DoBro підшуковує волонтерів, які готові їхати на осінніх шкільних канікулах на схід України, щоб знову організовувати цікаві заходи для дітей.
– Ми завжди пам’ятаємо, що ми – команда і маємо спільну мету. Бачимо велику потребу в цій роботі, тому дивимося на будь-яку проблему через призму любові, – додали на завершення волонтери.
