Уявіть собі, що з року в рік на Різдвяні свята ви покидаєте рідну домівку, де тепло і затишно, де збирається вся родина за щедрим столом, і їдете туди, де зможете принести добру звістку про те, що народився Син Божий і вселити в серця надію на швидкі зміни.
Активісти Студентського аматорського театру «САД» Центру студентського капеланства ЛА УГКЦ, більшість із яких студенти-політехніки, вже третій рік поспіль їздили на східні терени нашої країни. Від 4 до 10 січня вони вертепували на Донеччині – у Костянтинівці, Торецьку, Дружківці, на посту під Авдієвкою, в Мирнограді, Мар’їнці, Красногорівці та Українську.
– Більшість наших виступів були для воїнів. Ми побували в строковиків у військових частинах, у госпіталях, на постах добровольців. Цього разу ми мали оригінальний сценарій – наш вертеп розпочинався зі шахової партії, що символізувала політичну гру. За сюжетом, один гравець постійно обманює і, врешті, перемагає. За цим спостерігають ангел і демон і згодом намагаються нагадати їм у сні – розповісти про народження Ісуса, показавши всю біблійну історію. Після сну гравець-обманщик розуміє свій недобрий вчинок. Взагалі у виставі було багато підтексту і головне, що чимало цікавих фраз, думок із вистави можуть надихнути і на переосмислення нашого повсякдення. Військові казали, що вперше бачили такий вертеп, особливо їх вразила шахова гра, – розповіла про особливість цьогорічного дійства працівниця Центру студентського капеланства ЛА УГКЦ Наталя Гнип.
Вертеп політехніків бачили й на парафіях. Найбільше тішило те, що там, куди молодь приїжджала вже раніше, на них чекали, запрошували в гості до себе додому. Вже третій рік одні господарі гостинно приймали їх із ночівлею в своєму готелі.
– Та були місця, де ще жодного разу не бачили вертепу. Це, наприклад, у Красногорівці. Зрештою, там багато людей ще не знали історії народження Христа. Думаємо, наш вертеп сприйняли швидше як виставу, та це вже перший крок до відкриття для них Бога. Хоча там ще не раз потрібно говорити про Різдво. Та реакція глядачів заряджала позитивом. Одна жінка за час вистави навіть написала нам досить гарного вірша, – додав магістр першого курсу ІБІД Роман Сепик.
У Миргограді активісти вже вдруге побували з вертепом. Тож цьогоріч миргоградська молодь також підготувала подарунок – самотужки придумали сюжет на різдвяно-історичну тематику з розповідей своїх родичів і зіграли його у вертепі.
– Коли ми проходили вулицями Красногорівки – нас впізнавали, запрошували в гості, раділи. На наше привітання «Христос народився» запитували, як правильно відповідати. Приємно було те, що на наш виступ прийшло дуже багато людей. І запрошували нас знову приїжджати. Місцева молодь радилася з нами щодо вертепування, тож вирішили, що сконтактуємося і надішлемо сценарії, відео вертепів, проконсультуємо їх. Вони загорілися бажанням відновлювати традиції, – розповіла магістрантка першого курсу ІНПП Наталія Медведєва.
Найбільше молодь вразили настрої воїнів. Кажуть, що відчутна різниця між строковиками і добровольцями, які налаштовані дуже оптимістично.
– Один військовий-доброволець сказав нам, що війна не закінчиться доти, доки кожен українець не зрозуміє, що в нас триває війна. Бо зараз вона стала буденністю, на яку навіть не зважають. Нам вмикали телевізор і показували, які там канали – лише російські чи канали ДНР, де відкрито вербують на війну. Тобто люди там не мають вибору для отримання інформації. Тож їм дивно, що приїхали студенти і намагаються щось змінити, – зазначив третьокурсник ІНЕМ Володимир Гнип. – Ми спілкувалися з добровольцями з Харкова. Вони говорили такою гарною, чистою українською мовою, що ми були в захопленні. Також разом колядували, співали українських народних та повстанських пісень. Вони потребують саме такого спілкування. Тож навесні знову поїдемо до них перед Великоднем.
Та на цьому святкові пригоди активістів Центру студентського капеланства не завершуються. Уже традиційно волонтерський простір «DoBro» на Водохрещу організовує табір для дітей зі сходу. Цього разу до Яремчі поїдуть діти з батьками з Красногорівки, Костянтинівки і Кропивницького. Загалом майже сто п’ятдесят осіб.
