Ексклюзивно для італійського порталу Spazio50 журналістка Іларія Романо, яка перебуває зараз у Львові, запропонувала програму «Голоси з України» про історію громадянського суспільства Львова. Це серія інтерв’ю, що покликана пояснити поточну ситуацію з погляду мешканців міста, яке, хоча й не постраждало безпосередньо від війни, але відчуває гуманітарну катастрофу, яка спіткала співвітчизників, які втікають із зони бойових дій.
Ось уже чотирнадцять днів, як почалася війна в Україні. З міст, які постраждали від бомбардувань, тікають насамперед жінки, діти і люди старшого віку. Цивільні особи, які залишають свої домівки в пошуках притулку. Є десятки тисяч людей, які щодня сідають у потяг чи автобус і їдуть на Захід. Там, де їх готові прийняти Польща, Румунія, Угорщина, Молдова та Словаччина.
У прикордонних містах нині організовано багато приймальних пунктів та центрів. Намети з гарячою їжею та напоями, амбулаторії. Але є також звичайні громадяни, які пропонують допомогу тим, хто хоче дістатися до друзів та родичів у безпечніших місцях. Це виснажливі подорожі, три- й чотириденні поїздки в морозні міста Східної Європи, з однією лише думкою про те, що вони змушені покинути рідні місця та близьких.
Голоси з України: солідарність у Львові
Саме в цьому сценарії подій місто Львів відіграє свою фундаментальну роль, перебуваючи за сімдесят кілометрів від польського кордону. Сьогодні він фактично є першим місцем зупинки для тих, хто тікає, і за короткий час став найбільшим центром збору та сортування всіх видів матеріальної допомоги, що прибуває з-за кордону. А також і для всіх тих волонтерів, які щодня роздають їжу, одяг, засоби гігієни та ліки тим, у кого з собою мало речей чи й зовсім нічого.
Голоси з України: свідчення з Львівської політехніки
Тут ми взяли інтерв’ю у деяких людей, які розповіли нам, як працює машина солідарності. Серед них – Орест Василько, директор Центру італійсько-українського співробітництва «Леонардо да Вінчі» Львівської політехніки, який, окрім того, що є викладачем італійської мови, працює у сфері розвитку співпраці свого університету з Італією: саме він спілкується з італійськими університетами, асоціаціями, організаціями, які беруть участь у культурному обміні. За його словами, повсюдно у місті бачимо прихильність до приїжджих, зокрема і з боку студентів.
Про це також розповіла проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків Львівської політехніки Наталія Чухрай, яка відповідає за співпрацю з іноземними університетами, переважно європейськими. Вона зазначила, що з Італією активізовано багато проєктів, які передбачають культурний обмін студентами і викладачами. З початком війни навчання у Львівській політехніці було припинено, але Університет залишається відкритим, а академічний світ виявляє солідарність, щоб допомогти співвітчизникам, які втекли з міст, що постраждали від бомбардувань.
Насамкінець слухаємо Наталію Павлишин, керівницю Центру комунікацій Львівської політехніки. Сьогодні вона разом із колегами і студентами солідарна з переселенцями, які перебувають транзитом у місті, та з військовими на фронті. Саме слова Наталії нагадують, що український народ не вперше є одностайним і об’єднується навколо спільної боротьби.