14 листопада 2021 року відбулися Річні Наради Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, яка є стратегічним партнером Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». Запрошені на подію працівники МІОКу взяли участь в акції вшанування пам’яті Анни Кісіль, голови СФУЖО (2019–2020), та у роботі круглого столу «Внесок Українського жіночого руху в діаспорі у відновлення, утвердження і збереження державної незалежності України».
Ірина Ключковська, директорка МІОКу, у своєму виступі зазначила, що спільна праця зі СФУЖО, вивчення історичних документів, а також доповідь, яку представила д-р Марта Кебало, дали можливість зробити наступні висновки та сформувати такі пропозиції для майбутньої праці.
- Упродовж 70-ліття робота СФУЖО засвідчила спадкоємність українського жіночого руху, зародженого в Україні ще в ХІХ столітті.
- Ідеї провідниць українських жіночих організацій емігрували разом з українками за кордон, втілившись у життя численних організацій на чотирьох континентах світу.
- Сьогодні ми є свідками росту складових СФУЖО, яка є справжньою федерацією, зберігаючи автономність кожної складової, але водночас представляючи консолідовану позицію складових як в Україні, так і на міжнародному рівні та у країнах поселення.
- Впродовж своєї життєдіяльності СФУЖО втілювала в життя гасло, проголошене у ювілейному 1998 році, яке є актуальним і сьогодні: «Зміцнім діаспору – допоможемо Україні». А це означає:
- дбати про розвиток і зміцнення діаспорних організацій як фундаменту для праці. Міцніша організація – сильніша допомога Україні. Плекати українську ідентичність на поселеннях – зміцнювати українську родину, дбати про виховання молоді, підтримувати українську освіту, українську церкву;
- бути голосом України та українки у міжнародних організаціях.
- СФУЖО здійснювала регулярну харитативну допомогу. Адже, як сказала Маруся Бек з нагоди 50-ліття СФУЖО, «жінки реагують на кожний злочин, на кожну кривду, на кожний тиск, який наш народ переживає. Вони простягають руку, руку допомоги, вони помагають і дітям, і вдовам, і всім, хто в потребі».
На прохання СФУЖО Ірина Ключковська сформулювала пропозиції для майбутньої роботи. «З нашої точки зору, – зазначила директорка, – варто було б зосередити роботу над такими напрямами.
- Зміцнювати організації-складові, залучаючи молодь до їхньої діяльності та до їхнього членства.
- Допомагати новоствореним організаціям, зокрема українкам Росії.
- Актуалізувати проблеми України та українського жіночого руху на міжнародному рівні.
- В умовах гібридної війни доносити до міжнародних організацій та в країнах проживання правдиву інформацію про події в Україні та про утиски українок у Російській Федерації.
- Зміцнювати свою суб’єктність і виступати самостійним гравцем при взаємодії з органами виконавчої та законодавчої влади в Україні, в країнах проживання.
- Розширювати і поглиблювати співпрацю з міжнародними жіночими організаціями, входити до їх складу.
- Підтримати ідею і проєкти МІОКу щодо просвітницьких заходів, які популяризують діяльність СФУЖО на сході та півдні України».
У роботі Річних Нарад від України також взяли участь Катерина Левченко, Урядова уповноважена з питань гендерної політики, Оксана Білозір, народна депутатка України 4 скликань, Людмила Порохняк, Голова Національної ради жінок України.
Для довідки
Світова федерація українських жіночих організацій (СФУЖО, World Federation of Ukrainian Women’s Organizations) – жіноча організація, утворена у 1948 році на Світовому Конгресі Українського Жіноцтва з метою згуртувати українське жіноцтво по своїх організаціях, координувати їх працю, репрезентувати їх перед своїм громадянством і чужинецьким світом і вести працю в обороні українського народу.
Станом на 2021 рік СФУЖО об’єднує організації із 30 країн на чотирьох континентах. Складові організації СФУЖО працюють у громадських, релігійних, культурних, освітніх, еміграційних та гуманітарних напрямках.