Ми продовжуємо цикл «Сто образів Львівської політехніки», в якому через статті або інтерв’ю висвітлюємо портрети особистостей, що вагомо впливають на розвиток університету та його роль у світовому освітньому середовищі.
Професор кафедри прикладної математики Богдан Маркович хоч і не є випускником нашого університету, та все ж вважає себе «політехніком». Закінчивши 1999 року фізичний факультет (кафедра теоретичної фізики) Львівського державного університету імені Івана Франка, він вступив до аспірантури при на той час Державному університеті «Львівська політехніка». Науковим керівником Богдана Михайловича був професор Петро Костробій. Після успішного її закінчення 2002 року науковець став працювати асистентом кафедри прикладної математики Національного університету «Львівська політехніка». У 2004 році захистив дисертаційну роботу «Термодинамічні та структурні характеристики неоднорідного електронного газу» (науковий керівник – проф. П. П. Костробій) на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю 01.04.02 – теоретична фізика. У 2007 році здобув вчене звання доцента кафедри прикладної математики. Працював і далі над обраною тематикою й у 2019 році захистив дисертаційну роботу «Квантово-статистичний опис рівноважних характеристик та дифузійних процесів у просторово обмежених металевих системах» (науковий консультант – проф. П. П. Костробій) на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.04.02 – теоретична фізика. У 2020 році здобув вчене звання професора кафедри прикладної математики.
– Загалом я у Львівській політехніці 21 рік, пройшовши шлях від аспіранта до професора. Крім наукової та викладацької роботи впродовж цього часу я виконував різноманітні громадські доручення. Обіймав посаду заступника завідувача кафедри з наукової роботи, тепер є першим заступником. У 2004 році став одним з організаторів Ради молодих вчених у Львівській політехніці, очолював її секцію в Інституті прикладної математики та фундаментальних наук. А від 2010 до 2012 року був головою Ради молодих вчених Національного університету «Львівська політехніка».
Рішення провадити викладацьку діяльність у професора виникло не спонтанно, а визрівало ще під час його навчання на кафедрі теоретичної фізики Львівського державного університету імені Івана Франка.
– Це був кінець 1990-х, і життя було непростим. Я мав можливість вступити до аспірантури при Львівському державному університеті імені Івана Франка, але було невідомо, чи, закінчивши її, зможу залишитися на кафедрі теоретичної фізики. Тоді мене познайомили з професорами Петром Костробієм і Михайлом Токарчуком. Петро Петрович сформулював мені цікаве наукове завдання, і я погодився вступити до аспірантури при Львівській політехніці, де після успішного закінчення її мені гарантували працевлаштування. А вже закінчивши аспірантуру, я вирішив поєднувати наукову діяльність із викладацькою. Так і працюю дотепер.
За тривалий час роботи в університеті у Богдана Марковича за плечима назбирався чималий багаж здобутків і нагород. Сьогодні разом із професорами Петром Костробієм і Михайлом Токарчуком він працює над теоретичним описом на квантовому рівні рівноважних та нерівноважних характеристик металевих систем, які є просторово обмеженими.
– Такі дослідження актуальні з огляду на те, що чимало практично важливих процесів відбуваються на поверхнях, зокрема металевих.
Професор був виконавцем багатьох держбюджетних і госпдоговірних тем, грантів, зокрема у співпраці з експериментальною групою науковців, яку свого часу створив професор Іван Григорчак. У 2009 році здобув медаль імені М. М. Боголюбова за значні наукові досягнення, у 2012-му – премію НАН України для молодих вчених за цикл робіт «Квантово-статистичний опис властивостей неперехідних металів з поверхнею поділу». Того ж року став найкращим молодим науковцем Інституту прикладної математики та фундаментальних наук Національного університету «Львівська політехніка».
Богдан Маркович є співавтором чотирьох монографій, має понад тридцять наукових статей, індексованих у базах Scopus і Web of Science, зокрема в журналах квартилів Q1 та Q2: Ultramicroscopy, Physical Review B, Journal of Physical Chemistry A, Journal of Mathematical Physics, Physica A: Statistical Mechanics and its Applications, Philosophical Magazine Letters і Philosophical Magazine (цей журнал вважають найстарішим у світі науковим періодичним виданням – його заснував 1798 року Річард Тейлор; у ньому друкувалися відомі ще зі шкільних підручників вчені, як-от Фарадей, Джоуль, Томсон, Релей, Резерфорд та ін.). Загалом професор має близько 150 наукових праць.
У 2020 році Богдана Марковича нагородили нагрудним знаком університету за значні досягнення в науковій роботі.
– Цю нагороду я здобув за захист докторської дисертації. У Львівській політехніці є така добра традиція – відзначати нагрудним знаком університету працівників, які захистили докторську дисертацію. А ще 2012 року я був нагороджений грамотою Національного університету «Львівська політехніка» за значні досягнення в навчальній та науковій роботі.
Богдан Маркович є науковим редактором і відповідальним секретарем наукового журналу Mathematical Modeling and Computing. Уся інформація про журнал міститься на його сайті.
– Вісім років тому ректор Юрій Бобало ініціював реформування вісників Львівської політехніки та створення повноцінних наукових журналів. Завідувач кафедри прикладної математики проф. П. П. Костробій запитав моєї думки про те, щоб створити новий англомовний науковий журнал із математичного моделювання та комп’ютингу. Недовго думаючи, я підтримав його, бо на той час у нас вже були публікації у високорейтингових міжнародних журналах, ми листувалися з їхніми рецензентами, бачили, як поставлено роботу в тих виданнях, тобто загалом були добре обізнані в цій сфері.
За видавничу систему журналу засновники обрали LaTeX, основу якої (TeX) свого часу розробив Дональд Кнут, автор відомих томів «Мистецтво програмування». Ця система відзначається стійкою роботою та добрим результатом для текстів із великою кількістю громіздких формул, до того ж є безплатною.
– Користуючись науковими зв’язками Петра Петровича, створили редакційну колегію, залучивши до неї знаних іноземних науковців. Від самого початку ми мали амбітну мету створити науковий журнал, який буде спроможний конкурувати з високорейтинговими міжнародними журналами. Вирішили випускати, починаючи з 2014 року, два номери на рік англійською мовою. Мовним редактором, на наше запрошення, стала доцентка кафедри іноземних мов Вероніка Дмитрук, яка має математичну й філологічну освіту. Спочатку треба було випустити принаймні два номери, щоб на підставі них наступні випуски журналу могли б увійти до переліку фахових видань України. Для цього запросили знаних вчених подавати статті, і багато з них відгукнулися, хоч і розуміли, що ці два номери не входитимуть до цього переліку. Вони бачили, що ми серйозно налаштовані, й мали довіру до нас.
Крім наукової діяльності професор любить і роботу зі студентами. Після захисту кандидатської роботи 2004 року став читати курс «Рівняння математичної фізики» – це об’ємний, непростий курс для студентів кафедри прикладної математики. З ним професор був ознайомлений, але дещо в меншому обсязі, ще зі студентських років. Однак справжнє розуміння цього курсу прийшло, коли він сам став його читати. Крім того, викладає курси «Теорія керування» і «Квантові комп’ютери».
– Курс «Квантові комп’ютери» також новий, викладаю його кілька років, – це взагалі нова галузь на межі квантової фізики й інформатики, яка бурхливо розвивається. Цей курс читають у багатьох провідних університетах світу, і ми три роки тому започаткували його викладання на кафедрі прикладної математики. Це мої основні лекційні курси. На початках своєї роботи на кафедрі вів ще лабораторні та практичні заняття з інших дисциплін. Віддаю перевагу курсам, де є серйозна математика, послідовні логічні виведення на основі певних фундаментальних тверджень.
Сьогодні свого життя без Політехніки професор не уявляє, повторює, що, хоч і є випускником «ЗВО-конкурента», вважає себе «політехніком». Він впевнений, що це звання почесне, і йому треба відповідати як у викладанні та спілкуванні зі студентами, так і у своїй науковій діяльності, а ще дотримуватися академічної доброчесності.
