Професор Микола Бучин: «Мирний план Володимира Зеленського: політологічна оцінка переваг, недоліків і перспектив реалізації»

Микола Бучин, професор кафедри політології та міжнародних відносин
Заставка до матеріалу

Мирний план Володимира Зеленського, про який говорили вже дуже багато і який представлено міжнародним партнерам України, нарешті 16 жовтня 2024 року був презентований у стінах Верховної Ради нашим главою держави. Про переваги, недоліки та перспективи реалізації плану — в аналітичному матеріалі від Миколи Бучина, доктора політичних наук, професора кафедри політології та міжнародних відносин Інституту гуманітарних та соціальних наук Львівської політехніки.
 

Мирний план (який, до речі, є радше нашим стратегічним баченням розвитку та завершення російсько-української війни, ніж планом, адже не передбачає етапів, виконавців, чітких часових рамок тощо) складається з п’яти пунктів, чотири з яких стосуються періоду російсько-української війни, а ще один — повоєнного часу. Крім того, мирний план містить декілька таємних додатків, які стосуються деталей реалізації окремих пунктів плану.

Отож мирний план В. Зеленського включає такі п’ять пунктів:

1. Запрошення України до НАТО. Автори плану наголошують, що це має відбутися ще до завершення російсько-української війни й засвідчити рішучість міжнародних партнерів України, а також констатувати геополітичну поразку росії. У цьому контексті важливо зазначити, що запрошення України до НАТО не означає вступу до Північноатлантичного альянсу (що, власне, розуміють і автори мирного плану і про що відкрито говорять), а є насамперед демонстрацією політичної волі та стратегічного геополітичного бачення.

2. Зміцнення обороноздатності України. Цей пункт має низку складових, а саме:

  • продовження збройних операцій України на території росії;
  • отримання дозволу на удари далекобійною західною зброєю по російській території;
  • посилення української ППО;
  • розширене використання українських безпілотників і ракет;
  • допомога міжнародних партнерів України у збитті російських ракет, авіації та безпілотників, які завдають ударів по українській території;
  • доступ України до розвідувальних даних міжнародних партнерів.

Цей пункт мирного плану В. Зеленського містить таємний додаток, у якому, можемо припустити, наведено перелік російських цілей для ударів західною зброєю, а також деталізацію номенклатури західного озброєння, потрібного для посилення нашої обороноздатності.

3. Стримування російської агресії. Цей пункт найбільш незрозумілий, оскільки передбачає розташування на території України комплексного неядерного стратегічного пакету стримування. Таке загальне формулювання дає нам «поживу для роздумів». Ризикнемо спрогнозувати, що цей пункт передбачає насамперед розміщення на території України військових баз країн — членів НАТО (насамперед США), значної кількості стратегічних неядерних ракетних комплексів, а також потужної багатоешелованої системи ППО. Загалом ідея ефективного стримування росії має робити ціну майбутньої російської агресії проти України надто великою, суттєво більшою за потенційні здобутки від такої агресії. Цей пункт мирного плану містить таємний додаток, який, очевидно, розкриває деталі системи стримування росії.

4. Стратегічний економічний потенціал. Цей пункт, мушу визнати, виявився доволі несподіваним для більшості експертів (і для мене зокрема). Він передбачає участь наших міжнародних партнерів у видобутку та використанні наших стратегічно важливих природних ресурсів (уран, титан, літій, графіт тощо), запаси яких В. Зеленський під час виступу оцінив у трильйони доларів США. Причому, на думку українського Президента, бажання заволодіти цими ресурсами і є однією з цілей російської агресії проти України. До цього пункту плану також є таємний додаток, який, очевидно, містить деталізацію умов західного інвестування в гірничо-видобувну сферу України і принципи економічної співпраці між нашою державою та міжнародними партнерами.

5. Безпекова складова повоєнного світопорядку. Цей пункт був найменш деталізований і репрезентований під час виступу В. Зеленського в стінах українського парламенту. Основна ідея цього пункту полягає в тому, що наші міжнародні партнери матимуть змогу використовувати досвід і професіоналізм української армії, набуті в російсько-українській війні, щоб гарантувати мир і безпеку в Європі та світі загалом. Цей пункт передбачає, зокрема, можливість заміни американських військових у Європі українськими бійцями (за згоди, звісно, наших партнерів). Від себе спрогнозую, що цей пункт потенційно може включати активну участь українських військовослужбовців у миротворчих операціях; навчання армій наших міжнародних партнерів сучасних методів ведення бойових дій; використання українських спецслужб для виконання специфічних місій і завдань, спрямованих на забезпечення миру та стабільності у світі тощо.

До сильних сторін і переваг як самого мирного плану, так і його презентації, на нашу думку, можна зарахувати такі:

  1. Чітке формулювання власного бачення подальшого розвитку та завершення російсько-української війни. Це вкрай важливо, адже не лише наші міжнародні партнери, а й більша частина українського суспільства не до кінця розуміли (а отже, мали власне бачення, потенційно відмінне від українського) напряму майбутнього розвитку подій. Тож презентація Україною мирного плану забезпечить чітке розуміння наших прагнень, буде дороговказом для майбутніх дій наших міжнародних партнерів і дасть змогу всім «звірити годинники» та синхронізувати свої дії.
  2. Мирний план В. Зеленського є чіткою відповіддю на псевдомирні плани, які почали останнім часом з’являтися на міжнародній арені («мирний» бразильсько-китайський план, псевдоініціативи росії тощо) та має стати ефективною протидією інспірованим росією планам легалізувати російську агресію проти України під виглядом миру та стабільності.
  3. Більшість пунктів мирного плану спрямовані на посилення наших оборонних можливостей і в разі реалізації суттєво збільшують наші шанси на перемогу в російсько-українській війні.
  4. Мирний план не містить пунктів (чи ознак) готовності нашої влади до компромісів та поступок росії (і тим більше не містить ознак капітуляції перед нашим ворогом). Це план, зорієнтований на продовження нашої боротьби та відображає розуміння того, що будь-які поступки агресору збільшують шанси на нову, масштабнішу агресію в майбутньому.
  5. Мирний план нарешті містить не лише чергові прохання про допомогу, адресовані нашим міжнародним партнерам. Він включає й чіткі сигнали до демократичного Заходу, які показують, що підтримувати Україну вигідно не лише з огляду на геополітичний та ціннісний підходи. Підтримка нашої країни може бути вигідною і в економічному плані, адже Україна — важливий експортер продовольства, цінне джерело природних ресурсів, а також вагома складова механізму майбутньої колективної безпеки. А найважливіше — якщо Захід (зокрема, західні бізнес-структури) буде залучений до розвитку економіки України, стане нашим інвестором, то це в рази збільшить готовність наших міжнародних партнерів надавати нам підтримку, захищаючи в такий спосіб власні інвестиції.

Водночас мирний план, на нашу думку, має й низку недоліків і слабких місць:

  1. Майже цілковита залежність реалізації мирного плану від дій наших міжнародних партнерів. Це робить нас заручниками міжнародної кон’юнктури, знижує рівень нашої суб’єктності та зменшує можливості для практичної реалізації мирного плану. До речі, це зумовило й певною мірою дивну логіку презентації мирного плану: спочатку — міжнародним партнерам, тоді — українцям.
  2. Украй низька ймовірність реалізації низки пунктів мирного плану. Очевидно, що як мінімум до завершення президентських виборів у США не можна сподіватися ні на запрошення до НАТО (не кажучи вже про реальний вступ), ні на дозвіл на удари далекобійною зброєю, ні на участь міжнародних партнерів у збитті російських ракет та авіації тощо. Так само сумнівним є стратегічне стримування російської агресії, якого прагне Україна.
  3. Надмірно ідеалістичні погляди української влади щодо перспектив реалізації плану. Постійні розмови про те, що «перемога не за горами», що «перемога прийде швидше, ніж ми можемо сподіватися» сильно дисонують із ситуацією на полі бою та певною мірою прохолодним ставленням міжнародних партнерів до мирного плану України.
  4. Відсутність у мирному плані зусиль з боку української влади, які мають доповнювати дії міжнародних партнерів і спільно вести Україну до перемоги. Це погано, оскільки акцент на власні сили завжди є безпрограшним варіантом. Крім того, очевидно, що наші міжнародні партнери теж хочуть бачити певні зусилля з боку України та висувають свої вимоги: посилення мобілізації, зниження мобілізаційного віку, подолання корупції, розвиток демократії тощо. Це аж ніяк не означає, що ми маємо всі вимоги наших міжнародних партнерів виконувати, але збільшити присутність України у мирному плані варто.

Підсумовуючи, хочемо наголосити на важливості мирного плану України, який чітко окреслює наше стратегічне бачення розвитку та завершення російсько-української війни й засвідчує наше бажання боротися за свій суверенітет. Водночас залежність виконання мирного плану від міжнародних партнерів робить проблемним його практичну реалізацію. Однак навіть якщо певні пункти мирного плану є недосяжними в найближчому майбутньому, вони роблять більш імовірними їх реалізацію в середньо- та довгостроковій перспективі. Зрештою, ці пункти можна використати як чинники впливу на міжнародних партнерів і здобути взамін активнішу підтримку в реалізації інших пунктів мирного плану.