Професор кафедри вищої геодезії та астрономії Степан Савчук трудиться в Інституті геодезії (колись геодезичному факультеті) Львівської політехніки вже тридцять років.
Професію визначила армія
Обрати свою майбутню професію Степану Григоровичу допомогла служба в армії, яку проходив у Військово-повітряних силах, тож навчання на геодезичному факультеті Львівської політехніки стало усвідомленим продовженням армійського захоплення. Хоча поруч із одногрупниками вважав себе мало не асом, та лише після першої навчальної практики зрозумів скільки таємниць приховує в собі геодезія, а особливо його професія, яку уявляв собі дуже романтично.
Здібного студента запримітили і запропонували взяти участь у науковій роботі на базі оздоровчого студентського табору в Морському. Два місяці тоді минули дуже швидко, бо з «головою» поринув у цікаві дослідження. В таких експедиціях згодом був ще тричі. Свою першу наукову працю в серйозному науковому журналі опублікував ще до захисту дипломної роботи. По закінченні геодезичного факультету поїхав за скеруванням на Хмельницьку атомну електростанцію. Його прийняли дуже радо: дали добрий гуртожиток, непогану зарплату, ще й поставили на квартирну чергу, гарантувавши до року повноцінне житло. Та попрацювати інженером-геодезистом вдалося лише три місяці, бо паралельно складав іспити в аспірантуру, де і продовжив навчання. Після того працював науковим співробітником кафедри геодезії, згодом перейшов на кафедру вищої геодезії та астрономії. Там захистив кандидатську і докторську дисертації.
Наукові доробки
Степан Григорович сам готує лекційні курси для студентів та курсантів, а частину матеріалу з докторської дисертації впровадив у курс «Інформаційні GNSS-ресурси» та розділ «Геодезичні референцні системи координат». Щороку його можна побачити на навчальних і виробничих практиках зі своїми студентами та магістрами у Шацьку, де керує навчально-науковою лабораторією «Супутникова GPS перманентна станція Шацьк». Станцію створено при кафедрі у рамках Центрально-Європейського геодинамічного проекту (CERGOP-2).
Крім цього, спільно з колегами досліджує системи відліку в геодезії та астрономії й трансформації координат та мережі активних референцних станцій, опрацьовує дані супутникових спостережень та геодезичних робіт у режимі реального часу. Має два авторські підручники, є співавтором «Геодезичного енциклопедичного словника» та «Збірника астрономічних таблиць», опублікував понад 200 статей і тез доповідей, зокрема 38 статей у фахових виданнях, виголосив понад 60 доповідей на всеукраїнських та міжнародних конференціях. Щорічно готує єдине в Україні електронне видання «Астрономічного щорічника» для використання у Збройних силах України та проведення практичних занять і навчальної практики для студентів геодезичних спеціальностей. Здійснює наукове керівництво аспірантів і здобувачів та наукове консультування двох докторантів кафедри, є членом редколегій трьох фахових видань та спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій.
Не бути виконавцем чужих ідей
– Для науковців дуже важливо практично реалізувати нові підходи у впровадженні сучасних систем відліку геодезії, – говорить Степан Григорович. – Якщо донедавна така точка відліку для всієї Галичини була закладена на Високому замку у Львові, то нині, завдяки новітнім технологіям, вона може бути будь-де. Важливо вміти цим правильно скористатися, розумно поєднавши всі наявні методики із сучасними технологіями. Це дуже важливе завдання і я над цим працюю.
Мій співрозмовник небезпідставно вважає, що науку не може робити одна людина, нехай навіть найгеніальніша:
– Головне для науки – мати творчий колектив, інакше можна стати виконавцем чужих ідей. Для того ж, хто вміє реалізовувати власні ідеї, дуже важливі людський потенціал і фінансові ресурси, адже саме вони дозволяють науці рухатися вперед. У нас чомусь з цим дуже складно. Крім цього, наука вимагає багато праці і дуже прикро, що чимало студентів хочуть мати все і відразу, не докладаючи до цього великих зусиль і не маючи достатніх знань, досвіду. А зрозумівши, що в науці не все так легко і просто дається, втрачають інтерес до цього процесу і не завжди готові займатися дослідженнями.
Степан Савчук не уявляє свого життя без науки, якій присвячує більшу частину свого життя. Його добре знають у наукових колах України і закордону. Він підтримує тісні контакти практично з усіма керівниками вітчизняних геодезичних підприємств, інтенсивно співпрацює із представниками закордонних фірм, бере активну участь у міжнародних наукових конференціях.
– Цей досвід – неоціненний, – вважає мій співрозмовник. – Завдяки міжнародним контактам нам вдалося першими в Україні збудувати сучасну геодезичну мережу, яка повністю базується на супутникових технологіях. Горджуся тим, що був безпосереднім учасником цього процесу. Тішить, що ця наукова співпраця триває й досі.