У соцмережах дедалі частіше зустрічаються дописи, мовляв ми звикли і до виття сирен і коли неподалік гупає. Що з нами відбувається? Чи дійсно ми звикли до війни? Чи взагалі людина може звикнути до постійної напруги і загрози життю? А якщо може, то які будуть наслідки для психіки? Про це «Главком» розпитав у психологів і психотерапевтів.
Професорка кафедри теоретичної та практичної психології Інституту права, психології та інноваційної освіти Львівської політехніки Олена Лещинська зазначає:
– Людська психіка наскільки крихка, настільки і сильна. Звичайно, у перші дні війни, коли адаптація ще не відбулась, на новини люди реагували дуже активно та емоційно, усі переживали стрес. Але згодом ми перейшли на, так би мовити, енергозберігаючий рівень реакцій. І це добре.
Разом із тим, таке звикання – це погано. Відбуваються нещастя, трагічні події, багато хто переживає горе. Якщо людина до цього звикає, вона втрачає здатність до співпереживання, стає товстошкірою. Це механізм психологічного захисту, емоційні реакції притупляються. Те саме відбувалося, скажімо, у жертв концтаборів. Зауважу: у нормі, в основної маси людей, після перемоги емоційна чутливість повернеться. Так, будуть і ті, у кого реакція не буде нормальною, проте як правило, таких людей не більше 3%.
Цікава річ: у людей, яких війна спіткала у дорослому віці, психіка відновиться. Через 25 років після Другої світової було проведено дослідження, результати якого показали, що психіка людей, які пережили Голокост у дорослому віці, відновилась – залишилися лише невеликі сліди того досвіду. Водночас у дітей залишились певні наслідки. Тобто, чим молодша людина, тим на більш тривалий час у неї залишаються наслідки травматичного досвіду.
Повний текст матеріалу – на сайті «Главком».