Шановне товариство!
Освіта, освітянство, освітяни завжди є тими важелями, які, без перебільшення, формують все – державу, суспільство, людину. І, що більше розвивається світ, то зрозумілішою стає роль вчителя у широкому сенсі. Адже кожне досягнення розпочиналося з лекційної аудиторії, зі знань, які отримали саме від викладача чи вчителя.
Роль викладачів є невід’ємною на життєвому шляху кожної людини. І нема різниці, чи ця людина стане видатним вченим, винахідником, чи звичайним працівником. Зрештою, кожен освітянин розуміє, яку величезну відповідальність несе на собі. Тому, я в цьому переконаний, викладач, освітянин – це не просто професія, а покликання. Бо лише саможертовні люди обирають таку дорогу.
Саме ви, дорогі освітяни, закладаєте підвалини країни, на яких, завдяки вашій відданій праці, зростає і формується безстрашний, націлений на перемогу народ. Ви – виховуєте ЛЮДИНУ!
Розумію, перед якими викликами кожному з вас, кожному з нас доводитися вистоювати вже багато років. І сьогодні, коли наша держава вже який рік протистоїть страшній війні, ми знаємо, скільки викладачів, вчителів залишили все і пішли боронити мирне небо над нашими головами. Вони й там, в найгарячіші хвилини, не припиняють бути освітянами, які допомагають своїми знаннями, порадами побратимам. І після повернення до викладацької роботи зі ще більшою наснагою працюють, бо знають, яка дорога ціна заплачена за право мати майбутнє.
Напередодні Дня працівника освіти бажаю кожному з вас помножувати своє благородство у щоденній праці, надалі невтомно засівати зерна добра і мудрості в серця тих, хто приходить, аби їх від вас зачерпнути. Бажаю стремління і витривалості на життєвій дорозі!
З повагою,
ректор Національного університету
«Львівська політехніка»,
Голова Ради ректорів Львівщини
професор Юрій Бобало