Дорогі політехніки!
Вже другий рік не минає жодного дня без повідомлень про героїчну загибель наших воїнів. І понад дев’ять років, захищаючи наше право бути нацією, бути незалежними, гинуть ті, хто мав би винаходити і будувати, творити і надихати, виховувати дітей і дарувати тепло любові своїм рідним…
І попри те, що ми усвідомлюємо ― в такі буремні часи, коли горнило війни пожирає найвідважніших і найвідданіших синів та дочок нашого народу, формується й утверджується нація, ― серцем складно осягнути той невимірний біль, який переживає кожен, хто втратив найдорожчих. Наш народ у різні часи потерпав від московського ворога, нас століттями нищили, та здавалося, що здобуття Незалежності України стане точкою неповернення, коли нарешті буде верховенство права, а не варварської сили. На жаль, північний сусід не дотримується жодних законів та правил. Бажання володіти і нищити ― єдине, чим керується. Тому мусимо боротись і протистояти, щоб остаточно перемогти!
«Життя триває, точиться війна» ― так колись написав український дисидент, громадський і політичний діяч, поет Анатолій Лупиніс. Так і ми сьогодні, плануючи день, знаємо, що повітряні тривоги, пуски ракет повністю перекреслять усе, що хотіли зробити. Та поміж тим ми продовжуємо жити, розуміючи, як багато за це пожертвували і скільки сил задля того щохвилини тратять наші захисники.
Вітаю Вас із Днем Незалежності! Працюймо і стараймося задля найшвидшої перемоги! Нехай кожна Ваша дія, кожен Ваш крок, Ваша праця і старання будуть націлені на подолання ворога та розвиток нашої України!
Юрій БОБАЛО,
ректор Національного університету
«Львівська політехніка»