Пригадайте, що найперше спадає на думку про навчання в університеті, особливо в тих, хто мешкав у гуртожитку? Найчастіше саме гуртожитське життя найбільше запам’ятовується зі студентських років. Адже це найяскравіший сплеск емоцій – і позитивних, і негативних, які вперше таким шквалом влітають у наше життя після досить безтурботного проживання вдома, під опікою батьків, школи, де все зрозуміло і звично.
Звичайно, випробування гуртожитком не найпростіше. Та, як кажуть самі студенти і, зрештою, як могли переконатися багато хто, – це справді школа життя. Саме в гуртожитку студенти вчаться бути мультифункційними, бо мусять самотужки подбати про кілька нагальних справ. Саме тут найчастіше вперше пробуєте на смак самостійне життя, коли, здається, жодного контролю, живи, як заманеться. А із іншого боку – відповідальність шалена: не померти від голоду, не ходити брудним і вим’ятим, щоб не відлякувати людей, вчитися, бодай так, щоб не вигнали з університету чи за неуспішність із гуртожитку, тримати відносний порядок довкола себе і ще якось налагоджувати стосунки зі собі подібними – такими ж заклопотаними.
Зрештою, саме в гуртожитку пізнаються справжні друзі. Осягається мудрість компромісів. Кажуть, якщо ти жив у гуртожитку, то зможеш дуже легко адаптуватися до будь-яких умов і без труднощів знайти спільну мову з усіма.
І, що найголовніше, все-таки значною мірою, яким буде проживання в гуртожитку – комфортним чи ні, впорядкованим чи хаотичним, наповненим добрими емоціями чи постійним невдоволенням, – залежить від кожного зокрема. Хоча саме ті, хто живе там, із легкістю серед різних негативів уміють знаходити позитивні моменти, радіти можливості спілкування, цікавим знайомствам, добрим друзям.
Валентин Мазур, студент першого курсу Інституту енергетики та систем керування:
«Бракує чистоти, але емоції добрі»
У кімнаті ми прибираємо, та живемо в блочній системі, а там не всі дотримуються чистоти. Хотілося б, щоб замінили старі ще радянські вікна, такі ж старі шафи. Я – першокурсник. Зжився зі сусідами досить легко. Розпитую їх про навчання, вони мені допомагають. Спершу хотів жити в одній кімнаті з друзями, але такої можливості нема. Гуртожиток – це гуртожиток, життя на квартирі не дає таких емоцій. Тут живеш сам, із такими ж студентами, вчишся давати раду з усім. Мені подобається.
Марія Нечипоренко, студентка третього курсу та Мар’яна Кашуба, студентка другого курсу Інституту архітектури:
«Таргани – проблема, а люди – чудові»
Тарганів потруїти передовсім треба. Та й головне, щоб сусіди їх не розводили. Ми повідомляли про цю проблему, залишаючи записи у спеціальному журналі. Але виводити їх лише в одній кімнаті не дасть результату. Треба в цілому гуртожитку потруїти. Ще б частіше вмикали гарячу воду і на триваліший час. Бо від 7 до 10 години ранку і потім аж від 19 до 22 години – незручно. Ще гірше, коли на час сесії на цілий місяць узагалі вимикають гарячу воду. Щоб одним чайником нагріти води для трьох, треба витратити багато часу. Гуртожиток подобається, бо тут ніколи не почуваєшся самотньою. Це школа життя, після якої точно оціниш і власний простір, і кращі умови проживання.
Зорє Мустафаєва, студентка другого курсу Інституту прикладної математики та фундаментальних наук:
«Є позитиви й негативи»
Подобається атмосфера і те, що завжди є з ким поспілкуватися, завжди весело. Не подобаються душ, тобто погодинне подавання гарячої води, таргани й миші. Нам повинні були обробити якимись засобами від них у кімнаті, але досі не зробили. У гуртожитку, де живу, – коридорна система, тож самотужки позбутися їх не вдається. Першокурсники зі старшокурсниками добре вживаються. Пригадую, як торік вселилася до гуртожитку, мала гарні враження. Хоча були такі, які мали в кімнаті не найкращу атмосферу. Та ще багато залежить й від стосунків між кімнатами.
Маркіян Ковальський, студент четвертого курсу Інституту економіки та менеджменту:
«Зате ціна невелика»
Умови не подобаються. Вода гаряча погодинно, це дуже незручно. Зі старих рамних вікон дуже дме. Ми їх утеплюємо, але це не допомагає. Не зверталися нікуди, бо не віриться, що щось зміниться. Цього року до нас підселили першокурсників. Дуже адекватні хлопці, тож легко зжилися. Хоча, думаю, все ж краще би було поселяти першокурсників разом. Наприклад, у нас кімната дуже потребує ремонту, а ми вже не бачимо сенсу його робити. Подобається те, що ціна невелика, ну й, самостійне життя.
