Для людей, які живуть своєю мрією, немає жодних перешкод. У цьому впевнений студент Інституту гуманітарних та соціальних наук Ярослав Квасній. Нещодавно амбітний юнак у складі команди став бронзовим призером чемпіонату Європи з футзалу й увійшов до трійки найкращих бомбардирів. Докладніше про нові звершення та спортивний тріумф політехніка – у нашому інтерв’ю.
– Чому ви обрали саме Львівську політехніку?
– Я планував поєднувати навчання в університеті і щоденні тренування. Мої знайомі часто розповідали, що у Львівській політехніці викладачі з розумінням ставляться до студентів і готові допомагати їм у навчанні. Саме цей критерій був для мене найважливішим під час вступу. Чому ж не ЛДУФК? Я не хотів грати у футзал і навчатися на тренера. Тому й обрав те, що більше до душі. Про це рішення я не шкодую.
– З чого розпочалася ваша спортивна кар’єра?
– Ще з дитинства я мріяв стати спортсменом. У початковій школі став займатися великим футболом. Згодом мій друг, який навчався у паралельному класі, привів мене на футзал. Гра мене відразу зацікавила. Безмежно вдячний своєму першому тренерові Юрієві Шукатці та тренерові юнацької команди Назарію Станкевичу за підтримку. Вони приклали багато зусиль, аби я став професійним гравцем.
– Як ви потрапили до ФК «Енергія»?
– До «Енергії» я потрапив після турніру в Італії. Тоді мене вперше викликали до юнацької збірної України. Після поїздки Назарій Станкевич повідомив мені, що тренер основного складу ФК «Енергія» Валерій Легчанов хоче, щоб я приїхав на тренування. Тоді я навіть не очікував, що мене візьмуть до основи.
Футзал дарує мені неймовірні емоції. Я щасливий, що став частиною «Енергії». Наш колектив дуже класний. Саме дружня підтримка допомагає нам під час гри. Тож я радію кожній перемозі, яка трапляється на моєму життєвому шляху.
– Що вас мотивує до підкорення нових спортивних вершин?
– Мабуть, моє бажання стати професійним футзалістом. Це моя мрія. Коли постає вибір між навчанням і спортом, то я завжди обираю спорт. Для мене футзал на першому місці. Заради тренувань я пропускав заняття у школі, пари в університеті. Вважаю, якщо людина йде за своєю мрією, то рано чи пізно вона досягне поставленої цілі. Завдяки моїм тренерам, які постійно давали свої життєві настанови, я став тим, ким є тепер. Їхній підхід до роботи та професіоналізм частково сформували мою особистість.
– Нещодавно ви стали одним із найкращих бомбардирів чемпіонату Європи серед юніорів. У чому ваш секрет успіху?
– Головна запорука успіху – командна робота. Мені неймовірно пощастило з колективом. У будь-якій ситуації ми готові допомогти один одному. Не важливо, хто з нас став найкращим гравцем під час змагання. Я вважаю, що саме підтримка команди допомогла мені забити ці голи. До поїздки в Іспанію ми готувалися дуже активно. За два тижні до чемпіонату в нас були збори в Ужгороді. Звісно, війна внесла свої корективи і в наше життя. Тому відбірні матчі відбулися в липні. Фінальний етап підготовки тривав два тижні. За цей час ми зуміли пригадати, як потрібно працювати в команді. На мою думку, саме завдяки добрій підготовці нам вдалося успішно виступити на чемпіонаті. Щоправда, ми були розчаровані результатом останньої гри, адже вірили, що пройдемо до фіналу. Та кожен досвід цінний.
– Які ваші очікування від спортивної кар’єри?
– Зараз важко будувати грандіозні плани. Тому стараюся не думати про далеке майбутнє, а сконцентруватися на теперішньому. Наразі я роблю те, що дає мені задоволення. Сподіваюся, що після перемоги вдасться підкорити нові спортивні вершини. Звісно, мені б хотілося зіграти в топових футзальних чемпіонатах і стати відомим спортсменом. Я б хотів вийти на один паркет проти найкращих гравців світу. Мабуть, це мрія кожного футзаліста.
– Що б ви порадили тим, хто мріє підкорити спортивний Олімп?
– Якщо ви хочете домогтися успіху, то насамперед потрібно бути відповідальною людиною. Ніколи не думайте, що ви вже досягли всіх поставлених цілей. Адже тоді ви зупинитеся на тому ж рівні. Завжди вірте у свої сили. Якщо ж ви вже досягли успіху, то не будьте зарозумілими. Лише так ви зможете стати по-справжньому щасливими людьми.
