Мій співрозмовник – другокурсник ІКНІ Василь Паньків. Вивчає системи автоматизованого проєктування та розрахунку на кафедрі САПР, а з другого семестру цього навчального року почав працювати з дітьми в академії ШАГ. Наша зустріч відбулася ще перед карантином, коли всі активно вчилися і працювали.
В університеті не планував затримуватися, але тут виявилося цікаво
Сучасними технологіями, програмуванням Василь зацікавився, коли був старшокласником, у 10–11-му класах. Мав знайомих, які вже завершили навчання на комп’ютерних спеціальностях у Політехніці, послухав їхні відгуки, тому обрав Львівську політехніку. Коли вступив, то думав: «Довго в університеті не затримуватимуся. Ось відівчуся два курси та й переведуся на заочне і піду працювати». Але сталося по-іншому: виявилося, що тут доволі цікаво… Чим саме?
По-перше, сам процес викладання і навчання по-іншому відбувається, ніж у школі: в університеті ти почуваєшся людиною, повністю за себе несеш відповідальність; викладачі за тобою не бігають, а ти повинен сам усе вивчити, скласти, про все подбати.
По-друге, розумієш, що значна частина того, що вчиш, тобі точно знадобиться. Та й предмети для вивчення значно цікавіші, ніж у школі.
«Ти – наш найкращий викладач»
– Усе почалося з того, що у першому семестрі другого курсу у нас у Політехніці були безкоштовні курси з програмування від Softserve. Я пішов туди без особливого пориву, радше «за компанію» з одногрупниками. Але навчанням зацікавився, швидко знайшов спільну мову з ментором. Він побачив мої знання й те, що я комунікабельний та вмію пояснювати, про складне говорити просто. І наприкінці курсів запропонував мені роботу у ШАГ. Я успішно пройшов співбесіду, підготував презентацію пробного уроку і відтак почав працювати. У моїй групі – діти 10–15 років. Гарно з ними контактую. Моїх знань повністю вистачає, щоб викласти їм доступно тему. І вони задоволені, кажуть: «Ти – наш найкращий викладач» (сміється). Можливо, завдяки тому, що я не надто старший від них, мені набагато легше знаходити зі школярами спільну мову. Робота подобається. І платять непогано. До того ж великий плюс, що цю роботу дуже легко поєднувати з навчанням, адже її графік не збігається з розкладом пар.
Василь Паньків порівнює свою роботу у ШАГ із підпрацьовуванням на першому курсі офіціантом. Поєднувати було дуже важко. Зміна тривала 12–13 годин, отож навчання періодично доводилося пропускати. А після 3–4 змін поспіль, закономірно, вчитися вже не дуже хотілося. А тепер так гарно склалося: і робота за фахом, і перевиснаження нема.
З дітьми Василь опрацьовує різні мови програмування. Іноді доводиться повертатися до значно простіших тем або й вивчати їх, адже в університеті давно опановує значно складніші премудрості. Каже: отак паралельно з дітьми вчуся. І складати плани для їхнього навчання цікаво.
Як усе вдається?
Василь вважає, що добрим викладачем бути не так складно. Для того треба бути з дітьми «на одній хвилі». До кожного шукати підхід. І знаходити:
– Знаєте, бувають різні діти. У моїй групі є хлопець, який нічого не робить, доки не звернеш на нього увагу. Коли я це зрозумів і почав більше зосереджуватися на ньому, то за деякий час почав бачити наш спільний результат: у мого учня вже починають проблискувати знання.
А ще Василь Паньків доволі швидко збагнув, що дітям складні речі треба пояснювати просто. Інакше вони не вчитимуться. Це не те, що в університеті: яке нудне, складне, нецікаве не було б, ти знаєш, що мусиш вивчити – і все. З дітьми таке не проходить. Вони починають бавитися, відволікатися.
– Це початок мого досвіду, тому не можу відповісти у повному обсязі, багато питань вивчаю у процесі. Гадаю, з часом матиму більше так званих рецептів, – розповідає співрозмовник.
Василь запевняє, що багато встигає завдяки тому, що дотримується розпорядку дня. Встає рано, перед парами має час щось вивчити. На щодень планує конкретну роботу і контролює себе, щоб вчасно її виконати. Дещо вдається зробити у проміжках поміж парами.
– Для мене університет важливий і з погляду здобуття потрібних знань, і як соціальний контакт з одногрупниками. У стилі, методиці організації занять багато переймаю від своїх викладачів, особливо від Назарія Яворського і Назара Андрущака. Їхня методика викладання мені найбільше близька. Від них я багато почерпнув студентом. Це доволі строгі викладачі, але на їхніх заняттях дуже цікаво. І якщо вчитися, то буде все прекрасно.
– Які плюси має поєднання навчання та роботи?
– Передусім – це самодисципліна і порядок. Маю заняття в Академії 3–4 дні на тиждень. Не перепрацьовую. Важливо, що отримую прибуток, можу себе утримувати та фінансово не залежати від батьків. У вихідні маю час на прогулянки та спілкування з друзями.
– Чи не замислюєтеся у майбутньому стати викладачем?
– Напевне, ні. Це виснажлива робота. І не думаю, що це цілком моє. Наразі хотілося би працювати в ІТ, але радше мати віддалену роботу, не мати прив’язання до місця праці, щоб бути більш вільним.
Окрім навчання і праці в Академії ШАГ, Василь Паньків ходить до тренажерної зали, споживає здорову їжу (наголошує, що від того почувається легко), яку готує сам, багато часу приділяє спілкуванню з друзями та рідними людьми.
– Моє життя – повне, тому я – щаслива людина, – впевнено каже Василь. І важко з ним не погодитися.
