У спорті немає шансу на поразку. В цьому переконаний студент ІНЕМ Назар Путько. Ще на першому курсі бакалаврату хлопець долучився до БК «Львівська політехніка». У складі університетської команди він прокладає шлях до підкорення вершин великого спорту й досягає неабияких успіхів. Про студентські будні, найбільші перемоги та мрії баскетболіста – у нашому інтерв’ю.
– Чому ви вступили саме до Львівської політехніки?
– Я почав серйозно займатися баскетболом у дев’ятому класі. Після закінчення школи планував продовжити шлях до спортивної мрії. Можливість поєднувати активні тренування, змагання та навчання в університеті була для мене важливою. Вдало склавши ЗНО, я вступив до Львівської політехніки на спеціальність «міжнародні економічні відносини».
– Які перші враження від знайомства з університетом, викладачами та новими друзями? Як адаптувалися?
– Мої враження від університету та студентського життя лише позитивні. За пів року навчання назбиралося багато класних спогадів. На жаль, пандемія COVID-19 внесла свої корективи в навчальний процес, тож усі заняття перевели в онлайн-формат. Інколи мені бракує того шаленого ритму життя, коли ти біжиш на тренування до Стрийського парку, а потім на пари. З приємністю згадую своїх одногрупників і те, як весело й цікаво ми проводили час. Також щиро вдячний моїм викладачам за їхню працю та знання, які я здобув під час навчання. Вони завжди з розумінням ставилися до моїх тренувань і знали, який важливий для мене спорт.
– Як ви потрапили до БК «Львівська політехніка»?
– Улітку, після закінчення школи, я брав участь у багатьох баскетбольних турнірах. На одному зі змагань грав проти хлопців з БК «Львівська політехніка». Після закінчення гри я вирішив взяти номер телефону тренера команди Ярослава Зубрицького. У розмові з ним розповів, що планую вступати на навчання до Львівської політехніки, хочу потрапити до складу баскетбольної команди. Він запропонував мені приїхати на збори. Поступово, крок за кроком, я став адаптовуватися до нових умов і показувати успіхи на баскетбольному майданчику.
– Чим запам’ятався вам цьогорічний сезон Суперліги?
– Це мій перший сезон у Суперлізі. Щиро кажучи, я не сподівався, що на четвертому курсі потраплю до Суперліги. Цей неймовірний досвід та емоції хочеться прожити ще раз. Суперліга – зовсім інший рівень для мене. Це і складніша підготовка, і інші партнери по команді. Вважаю, що ми показали досить хороший результат, посівши 5-те місце. Сміливо можу сказати, що всі перемоги «Львівської політехніки» тільки попереду.
– Що для вас найважче у підготовці до змагань? Як вона відбувається?
– Найважчим для мене є тренувальний процес. Щоб показати хороший результат, треба докласти максимум зусиль. Зазвичай перед стартом нового сезону ми тренуємося по кілька разів на день. Це досить складний процес. Ранкові тренування більше спрямовані на вдосконалення фізичної підготовки, а вечірні – це тактика, комбінації, бігові вправи тощо.
– Чого ви мрієте досягти в житті та спорті?
– Щодо спорту зараз важко будувати плани. Усе залежить від ситуації на фронті. Сподіваюся, що наступний сезон Суперліги відбудеться у Львові і я матиму змогу долучитися до основної команди. Хочу досягти поставлених цілей як у спорті, так і в житті.
– Як Львівська політехніка допомагає молодим спортсменам?
– Політехніка допомагає молоді реалізовувати себе не тільки в навчанні, а й у спорті. З власного досвіду можу сказати, що інколи нелегко поєднувати навчання і тренування. Гадаю, додаткові години на лекції й практичні з різних предметів допомогли б студентам підлаштовуватися під графік тренувань і досягати більших успіхів у навчанні. Також було б чудово, якби Політехніка знайомила старшокласників зі своїм спортивним клубом. Учні шкіл мали б змогу побачити, чим живе БК «Львівська політехніка». Перспективну молодь, так би мовити, брали б на олівець. Не менш важливо забезпечувати добрі умови проживання. На мою думку, це сприяло б більшому залученню талановитої молоді. Здорова конкуренція між студентами переростала б у високий рівень університетського спорту. Юнаки, які мають задатки до гри, потрапляли б до складу команди вищої ліги й мали б змогу проходити весь тренувальний процес.
