Як усі вже знаємо, волонтерство зараз стало чи не основним заняттям студентів. Волонтерство – це, звичайно, дуже добре і корисно, але чи поєднуване воно з навчанням? Своїм досвідом такого поєднання ділиться студентка Інституту права, психології та інноваційної освіти Діана Карвацька.
– Ти волонтериш зараз?
– Зараз я взяла перерву, бо зрозуміла, що не встигаю з навчанням. Я старалась вчасно виконувати завдання, але, на жаль, виходило навпаки. Тому зараз надолужую пропущене і закриваю всі «хвости».
– Де ти волонтерила?
– Спочатку у Львові, у ЦНАПі Франківського району, пізніше – у Німеччині.
– У чому полягало твоє волонтерення?
– Моя робота полягала у допомозі вимушено переселеним особам. Тобто я реєструвала людей, надавала їм необхідні речі, продукти харчування – загалом усе найпотрібніше. Також я допомагала вирішувати питання з поселенням людей у санаторії, лікарні та школи.
– Хто надавав вам ці речі та продукти?
– Приносили звичайні люди. Хто що зміг, те приніс. Так загалом працює волонтерство: кожен приносить, що може, але зі щирим серцем і душею, щоб допомогти людям, яким довелося покинути свій дім та приїхати в місто, де вони нічого не мають.
– Чи вдавалось тобі вчитися та волонтерити водночас?
– Скажу відверто, це було майже неможливо. Я кажу саме про свою ситуацію. Я волонтерила щоночі і не мала часу на навчання. Майже місяць жила в такому режимі: вночі волонтерю, вдень сплю. Була дуже втомлена і не могла нормально зосередитись на навчанні. Я хотіла бути корисною для людей у такий важкий час. Зараз я розумію, що потрібно було правильно організовувати час так, щоб встигати і туди, і туди.
– А тепер тобі вдається вирішувати питання з навчанням та пропусками?
– Роблю все можливе для того. Розумію, що волонтерити – це був мій вибір, але я вважаю, що виконувала важливу роботу. Так, я пожертвувала своїм навчанням, але сподіваюся, що мені вдасться закінчити цей семестр нормально.
– Плануєш повертатися до волонтерення після закінчення семестру?
– Звичайно, що так. Волонтерство мусить бути, адже люди, на жаль, почали звикати до війни і забувати, що постраждалим цивільним та воїнам все ще потрібна допомога. Тому дуже важливо не покидати волонтерити та в жодному разі не припиняти допомагати біженцям і захисникам України.