Створити у Львові музей радіотехніки – таку мрію має студент Львівської політехніки Сергій Мельников. Уже майже півроку спільно з друзями збирає стару аудіо- та відеотехніку.
– Такі музеї аналогів не мають. Є щось схоже в Одесі, але там – дуже невеличкий музей. Ми збираємо апаратуру, ремонтуємо, щоб усе працювало, а коли вдасться знайти приміщення, то хочемо зробити музей зі змінними експозиціями. Та це буде не просто виставкова зала, а місце, де можна буде послухати вініл, бобіни, касети, а також робити тематичні вечірки, організовувати екскурсії. Багато спілкуємося з різними львівськими колекціонерами, вони готові давати на тимчасові експозиції екземпляри з власних колекцій, а також розповідати цікаві історії про розвиток цієї техніки, зокрема у Львові, – каже Сергій Мельников.
Нині студенти мають уже майже півсотні апаратів. Кажуть, що приблизно половина – справні. Ті, що мають по декілька екземплярів, використовують для запчастин.
– Нас цікавить техніка ХХ століття, може бути й старіша. Часто нам приносять апаратуру, що просто без потреби лежить удома. Але були й цікавіші випадки. Один наш викладач фактично врятував програвач дорогою на смітник. Насправді люди багато цікавої техніки викидають, частину просто розбирають, витягують цінні метали. Невдовзі плануємо створити фонд, куди небайдужі люди могли б надсилати пожертви, а також хочемо подаватися на ґранти. Бо наразі, як трапляється щось цікаве за гроші, то купуємо власними силами, – додав Сергій.
З екземплярами зі своєї колекції молодь уже долучалася до кількох виставок – у межах Retro Lviv Festival, що відбувалась у Парку культури, «Інноваційної весни» в Tech StartUp School і «Форуму випускників» у Львівській політехніці.
– Ми шукаємо апаратуру скрізь. Та серйознішу, так званого нульового класу, здебільшого можна знайти у високопосадовців у містах. Зрештою, цікава техніка, яку виготовляли й у Львові. Це виробництво марки «Амфітіон» на заводі ЛОРТА та «Фенікс» – на заводі телеграфної апаратури. Це були малосерійні зразки, скажімо, стійки апаратури – програвач, підсилювач. Вони сьогодні – рідкісні та дорогі. Також збираємо вінілові платівки. Можна приносити різні. Сортуємо, дивимося, що варте уваги, – пояснює Сергій Мельников.
Серед зібраної апаратури та платівок мають неординарні екземпляри.
– У нас є гнучкі платівки, а також у вигляді листівок. Одна цікава платівка зі 70-х років, на якій, коли дивитися на світло, просвічується фотографія Оперного театру. Також маємо цілий комплект таких платівок у вигляді листівок – їх зроблено у Львові. А з апаратури найцікавіше – програвач для платівок Електроніка ЕП-017. Він у радянські часи був дуже дорогий – коштував майже 1,5 тисячі карбованців і середньостатистична людина не могла собі його дозволити, – зазначив мій співрозмовник.
Молодь каже, що немає жодних обмежень і готова приймати будь-яку давню техніку та вінілові платівки, а також раді співпрацювати з тими, кого цікавить розвивати такий напрям. Тож, якщо маєте чим поділитися, звертайтеся на сторінку Sound History Museum.
