Стрільба з лука — це спорт, що вимагає витримки, концентрації та постійного самовдосконалення. Для Святослава Карпенка, студента 1-го курсу Національного університету «Львівська політехніка», який навчається за спеціальністю 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», це не просто хобі, а спосіб життя. Святослав розповів нам про своє навчання в університеті, а також про те, як поєднує його зі спортом.
— Чому саме Львівська політехніка і ця спеціальність?
— Ще чотири роки тому я обрав цю спеціальність, вступивши до коледжу при Львівській політехніці. Мені подобається не лише спеціальність, а й рівень викладання в університеті, тому я вирішив продовжити навчання саме тут.
— Як ви поєднуєте навчання зі спортом?
— Якщо є бажання, то жодних проблем не виникає. Навантаження в університеті не таке велике, щоб доводилося вибирати між навчанням і спортом. Після пар я спокійно можу піти на тренування.
— Чи підтримують викладачі ваше захоплення спортом?
— Так, викладачі розуміють, що для мене спорт є важливою частиною життя. Якщо потрібно поїхати на змагання, я завчасно попереджаю про це, і проблем не виникає. Головне — надолужувати пропущений матеріал.
— Які ваші улюблені дисципліни? Чи стикаєтеся з труднощами в навчанні?
— Моя спеціальність доволі складна, тому не можу сказати, що легко в ній розбираюся. Проте всі дисципліни цікаві по-своєму. Найбільше труднощів виникає з вищою математикою, але я стараюся її опанувати. Колись мій репетитор навіть сказав: «Я не хочу брати з тебе гроші, бо не можу навчити». Однак я впевнений, що все вдасться, якщо докладати зусиль і глибоко занурюватись у предмет.
— Як розпочався ваш шлях у спорті?
— До 2017 року я займався спортивною гімнастикою. Але коли перейшов у приватну школу, навантаження стало значно більшим, і я вирішив змінити вид спорту. Мої батьки — майстри спорту зі стрільби з лука, тому вибір був очевидний. Мама завершила спортивну кар’єру, а ми з татом далі розвиваємося в цьому напрямі.
— Скільки часу у вас забирає тренування?
— У середньому я тренуюся чотири-п’ять разів на тиждень по дві-три години. Цього достатньо, щоб підтримувати себе у формі й не забувати важливу техніку.
— Розкажіть про свої досягнення.
— Найбільше я пишаюся бронзовою медаллю на юніорському чемпіонаті Європи 2024 року, який відбувався в Румунії. Це були непрості змагання через погодні умови — температура сягала +40 °C. Взагалі найгірше — це вітер, тому що він збиває стріли і дуже важко контролювати процес. Якраз того дня почався вітер, дощ, зносило щити, намети, все падало, але ми змогли завершити змагання. Фінальний раунд за бронзу дав мені неймовірний досвід та емоції. Також я маю золоту медаль на зимовому дорослому чемпіонаті та кілька перемог у літніх турнірах. Одне з головних випробувань у спорті — контроль емоцій, адже в такі моменти головне бути спокійним і врівноваженим.
— Яку б пораду ви дали студентам які хочуть поєднувати навчання і спорт?
— Найважливіше мати бажання. Якщо не докладати зусиль, то часу на спорт завжди «бракуватиме». Важливо знаходити мотивацію й діяти, бо без цього можна прожити все життя у звичайній рутині, не відчувши справжніх емоцій і не надбавши цінних спогадів. Спорт — це не лише тренування, а й подорожі, знайомства, які часто переростають у справжню дружбу.
— Що плануєте робити після закінчення університету?
— Планую на якийсь час відійти від спорту, адже, щоб професійно займатися, потрібно вкладати весь свій час. Хочу присвятити увагу своїй професії, знайти роботу, а потім обовʼязково повернуся до стрільби з лука.
