21 березня в Залі Захарієвича Національного університету «Львівська політехніка» під патронатом Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради (СКВОР) Світового Конґресу Українців (СКУ) відбувся Міжнародний симпозіум «Українська освіта за кордоном: місія та візія».
Для збереження ідентичності
Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) організував і провів цей важливий захід у контексті розвитку багатолітньої співпраці з українською діаспорою, зокрема з українським шкільництвом за кордоном. Метою симпозіуму, який модерувала директорка МІОКу Ірина Ключковська, було обговорення проблем українознавчих суботніх і недільних шкіл у Європі та їхньої ролі для збереження національної ідентичності великої кількості дітей і молоді, змушених виїхати з України у зв’язку із широкомасштабним вторгненням російського агресора.
Участь у симпозіумі в змішаному форматі — наживо й дистанційно (на платформі Zoom) — взяли 266 осіб із 30 країн світу та України.
З вітальним словом до учасників симпозіуму звернувся в. о. ректора Львівської політехніки Юрій Бобало. Професор висловив упевненість, що захід надасть нового імпульсу в обговоренні актуальних питань збереження національної ідентичності українців, а також віддав належне багатолітній співпраці МІОКу з українською діаспорою, зокрема з українським шкільництвом за кордоном, задля глибшого розуміння специфіки його проблем за межами материкової України.
Виконавчий директор СКУ, доктор філософії Роман Жила у зверненні до учасників симпозіуму наголосив, що освіта — це основа міцності й здібності кожної нації, а також висловив вдячність за організацію та проведення важливого заходу Львівській політехніці й МІОКу — «втіленню місії та візії у просуванні української освіти в усьому світі».
Науковці МІОКу Оксана Галайчук, Оксана Горда, Назар Данчишин та Оксана Трумко представили учасникам симпозіуму результати дослідження «Українські суботні і недільні школи в Європі: відповіді на виклики війни». Його респондентами стали десятки педагогів українознавчих шкіл із Великої Британії, Іспанії, Німеччини, Польщі та Чехії — держав, які, згідно зі статистикою ООН, від початку повномасштабної війни РФ проти України прийняли найбільше українських мігрантів із дітьми.
Як резюмувала засновниця Міжнародного інституту інклюзії Зоряна Ленів, дослідження МІОКу порушило низку проблем, зокрема потребу протидії пропаганді «руzzького мiра» й булінгу, сімейної мовної політики та інклюзивного навчання.
Комплексний аналіз
У межах симпозіуму також відбулася панельна дискусія «Українська освіта за кордоном: місія та візія», яка була сфокусована на проблемі освіти як форпосту збереження та зміцнення української національної тотожності серед дітей-українців закордоння, а отже, на візії майбутнього для українського шкільництва за кордоном, а також на ролі держави Україна й українського суспільства в розвитку цього освітнього напряму.
У дискусії взяли участь Почесна консулка Канади в Україні Оксана Винницька-Юсипович, яка очолювала СКВОР у 2008–2018 роках, ректорка Українського вільного університету професорка Лариса Дідковська, журналістка, співзасновниця громадської ініціативи «Голка» й авторка проєкту «Мости України» Маргарита Ситник, докторантка кафедри української мови Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Ольга Шевчук-Клюжева, голова СКВОР Любов Любчик та директор департаменту освіти і науки Львівської обласної військової адміністрації Олег Паска. Промовці здійснили комплексний аналіз освітнього процесу українських суботніх і недільних шкіл зарубіжжя в сучасних умовах, обговорили актуальні питання функціонування української мови у світі, розглянули особливості деколонізаційних процесів в українській освіті за кордоном і запропонували ефективні механізми для запобігання асиміляції українців в еміграції.
Зокрема, професорка Лариса Дідковська окреслила під час панельної дискусії етапи формування ідентичності: «Бути українцем — це гідно! Бути українцем — це модно!». Журналістка Маргарита Ситник привернула увагу до проблеми «Як об’єднати дітей різних хвиль еміграції в класах українських суботніх і недільних шкіл». Докторантка столичного університету Оксана Шевчук-Клюжева акцентувала на актуальності сімейної мовної політики, ситуативної мовної політики та жорсткої мовнолінгвальної мовної політики, а почесна консулка Канади в Україні Оксана Винницька-Юсипович нагадала, що українська мова — на шляху внесення до переліку офіційних мов світу, відтак закликала всебічно сприяти цьому.
Не змаліти, не зрадити, не розчинитися
Голова СКВОР Любов Любчик наголосила під час дискусії:
— Українська школа за кордоном — це наша життєва правда у збереженні української ідентичності та національної свідомості, що протягом 130 років зі своєю історією та традиціями є силою і гордістю української діаспори.
Також Любов Любчик зауважила:
— Лише комплексна системна всебічна підтримка (організаційна, методична, фінансова) українських шкіл світу дасть поштовх для росту та розвитку. Державна підтримка українського учня, українського вчителя, української школи є вагомою, бо хто, як не українська держава, має бути передусім зацікавлена, щоб української мови й української школи у світі ставало більше, щоб міцніла українська освіта за кордоном.
Як зазначила голова СКВОР, важливо напрацювати програми підтримки українських шкіл у світі та нормативний механізм їх функціонування. Потрібно шукати можливості й ресурси для створення україномовних психологічних центрів у країнах перебування, українських секцій у міжнародних ліцеях, українознавчих студій при провідних університетах світу; введення української мови як іноземної у перелік навчальних дисциплін на вибір у місцевих школах країн перебування.
— Серед викликів війни в умовах масового залучення українських дітей, які прибули в закордонні освітні осередки під час великої війни, ми спостерігаємо також відсутність належних приміщень у діаспорних школах для такої кількості учнів, у багатьох освітніх закладах існують «списки очікування», — розповіла Любов Любчик. — Цю проблему теж треба системно вирішувати, щоб зберегти кожну українську дитину за кордоном у глобальному освітньому просторі.
Відтак голова СКВОР підсумувала:
— Протидія асиміляційним процесам українців у країнах їх перебування, активна інтеграція української молоді в життя української громади за кордоном зможе забезпечити поступ світового українства загалом. І скільки в кожному з нас української національної думки, української національної ідеї, української моці й сили, боротьби за наше і наших, такою є сумарна вага держави. І тут кожен міліметр українського духу дорогий — і тих, хто в Україні, і тих, хто поза її межами. Не змаліти, не зрадити, не розчинитися в іншому етносі й культурі, а бути і чутися українцем там, де ми є.
У межах симпозіуму заступниця міністра освіти і науки України, соціологиня Надія Кузьмичова, яка опікується українознавчими суботніми та недільними школами за кордоном, у спеціальній доповіді наголосила на тому, чому сьогодні так важливо підтримати українських школярів, що перебувають за кордоном: 1) Україна ризикує втратити молоде покоління освічених людей; 2) навчання допомагає дітям зберігати зв’язок з українською мовою, культурою, традиціями, що сприятиме їх інтеграції в українське суспільство; 3) освіта — це внесок у людський капітал і майбутній розвиток України.
Надія Кузьмичова також назвала чотири основні виклики для української освіти за кордоном: подвійне навчальне навантаження, обмежений доступ до української освіти та мови, різниця в освітніх системах, недостатня поінформованість бенефіціарів про можливості МОН. Вона навела два важливі показники: оцінкове число українських дітей шкільного віку, що станом на сьогодні перебувають за кордоном, становить 2,1 млн осіб, з них тільки 358 тисяч дітей Міносвіти «бачить в українській системі освіти». Відтак соціологиня зауважила:
— Друга цифра з кожним роком зменшується, З двох причин: перша — з огляду на природний вихід із системи (йдеться про одинадцятикласників), друга — це коли ухвалюється рішення, що дитина буде навчатись у школі країни перебування. Власне, зусилля і уряду, і міністерства сьогодні спрямовані на те, щоб ці 2,1 мільйона наших дітей знали, як долучитися до української освіти в різних її проявах, і мали можливість це зробити.
Педагоги не встигають за змінами
Директор департаменту освіти і науки ЛОВА Олег Паска акцентував на проблемі браку актуальних підручників і літератури й нагадав:
— Три роки тому департамент освіти розпочав проєкт «Книгокрай» спільно з Інститутом післядипломної світи (ЛОІППО) та кафедрою систем штучного інтелекту Львівської політехніки. Платформа створена й наповнюється книжками. Якщо міністерство дозволить розмістити на ній електронні варіанти підручників, то недільні та суботні школи могли б мати до них доступ.
Друга проблема, як зауважив директор департаменту освіти і науки, пов’язана з підвищенням кваліфікації вчителів недільних та суботніх шкіл. Педагоги розповідають, що не встигають за змінами, які зазнають навчальні програми в Україні. Ці школи, безперечно, треба підтримувати, адже це осередки українства. ⠀
— Свого часу Міносвіти за поданням областей затвердило перелік шкіл, які дистанційно можуть навчати дітей за кордоном. Отже, тепер ці школи могли б стати партнерами для суботніх і недільних шкіл. Їхніх учителів можна було б залучати до дистанційного викладання. Це посилило б зв’язки між ними, зник би острах конкуренції, — наполягав Олег Паска.
На його думку, також на базі наших шкіл можна було б організувати післядипломне навчання вчителів суботніх і недільних шкіл, залучивши Львівський інститут післядипломної педагогічної освіти та Центр інноваційних освітніх технологій. Водночас директор департаменту освіти і науки ЛОВА порушив тему закордонних суботніх українських шкіл, що відкриті при церквах. Вони випадають з поля офіційної української освіти. Олег Паска нагадав:
— МІОК розробив платформу «Український освітній всесвіт» — єдину онлайн-карту українознавчих освітніх закладів світу. Було б добре додати церковні школи до цієї карти. Для цього, вочевидь, Міносвіти має провести переговори з главами Церков.
Також директор департаменту освіти і науки ЛОВА зазначив:
— Учителі недільних і суботніх шкіл часто озвучують питання щодо врахування їхнього трудового стажу. Ми сьогодні пропрацьовуємо цю тему з двома недільними школами. Попередній висновок такий, що загалом для держави це коштувало б недорого, у межах 20–30 мільйонів гривень, але промоційний ефект був би незміримий.
Про інші аспекти події читайте на сайті Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою.