Такого висновку дійшли викладачі кафедри політології та міжнародних відносин (ПМВ) ІГСН під час візитів до українських громад у Польщі, які вони здійснили в рамках українсько-польського наукового проекту «Державна політика щодо захисту прав національних меншин: досвід України та Польщі», що почав діяти зі серпня цього року.
Про це розповідає куратор проекту від Львівської політехніки, завідувачка кафедри ПМВ Галина Луцишин.
– У чому полягає проект?
– Проект розрахований на два роки, реалізується в рамках міжнародних наукових проектів за підтримки Міністерства освіти і науки України. Нашим партнером з польської сторони є Вармінсько-Мазурський університет в Ольштині, координатор проекту з їхнього боку – проф. Тереза Астрамович-Лейк. Із цим університетом ми вже співпрацюємо тривалий час – провели багато спільних наукових заходів, зокрема українсько-польський форум, реалізовуємо програму подвійних дипломів за магістерським рівнем. А тепер на прикладі трьох воєводств – Вармінсько-Мазурського, Поморського і Західнопоморського – наша сторона комплексно досліджує українські меншини у Польщі, де, за статистикою, проживає найбільше українців. Це вивчення діяльності національних товариств, українських класів у польських школах, громадської, суспільно-політичної активності українців. Цим проектом хочемо привернути увагу до проблем українців, які мешкають у Польщі, і посприяти їхньому розв’язанню, зміцнити наукову і культурну співпрацю з ними, показати, як розвиваються українські меншини у цих воєводствах, які проблеми мають їхні громади. Ми досліджуємо громадську думку, проводимо моніторинг ЗМІ.
Аналогічно наші польські колеги досліджують життя та діяльність польських меншин у Львівській, Житомирській, Вінницькій областях, де їх є найбільше. Завершенням проекту буде написання спільної монографії, де учасники обох сторін викладуть свої дослідження щодо оцінки діяльності, нормативно-правової бази, суспільної активності, впливу центрів української меншини, зрештою, успішні приклади українського і польського досвіду.
– Позаяк проект діє лише кілька місяців, то що вже встигли здійснити науковці кафедри ПМВ?
– У проекті беруть участь професори кафедри Ярина Турчин і Микола Бучин, доценти – Леся Дорош, Олександр Горбач, Руслан Демчишак. Ми з колегами поділилися на три групи і впродовж жовтня побували у трьох воєводствах, зібрати першу інформацію, поспілкуватися з представниками української меншини. Зокрема під час візиту до Вармінсько-Мазурського воєводства вдалося зустрітися з головою об’єднання українців тієї місцевості Стефаном Мігусом, взяли участь у міжнародній конференції «Польща та поляки 1918–2018 рр. Зміни політичні, суспільні, економічні і культурні‟, де обговорили актуальні проблеми діяльності українців у Польщі та поляків в Україні; у Гданську – з керівницею об’єднання українців у Поморському воєводстві Еллою Кремінською, з директоркою 57-ї школи, у якій діють українські класи, Анною Лістевнік. Плідною виявилася зустріч із відомим польським істориком українського походження Ігорем Галагідою. Зокрема, під час відвідування виставки графіки Олега Денисенка ми поспілкувалися з консулом України у Гданську Левом Захарчишиним. У м. Щецині проф. Микола Бучин поспілкувався із помічником воєводи з питань національних та етнічних меншин Неллі Копанською, професором Доротою Ковалевською, дослідницею діяльності національних меншин в Польщі, настоятелем греко-католицького храму Покрову Пресвятої Богородиці в м. Щецині, головою Об’єднання українців у м. Щецині Іваном Сирником, вчителями української мови Навчального центру для дітей.
– Що цими поїздками вдалося виявити?
– Ми побачили, що головними центрами, навколо яких обертається культурне життя українців у Польщі, є УГКЦ та УПЦ. Роботу українських спільнот курує Об’єднання українців у Польщі – це найбільша організація. Загалом усі українські організації у Польщі доволі активні, мають свої культурні центри, бібліотеки, співпрацюють із консульствами, з місцевими органами влади, а більшість заходів, які вони проводять, мають культурне та освітнє спрямування. Наші українські спільноти видають свої ЗМІ, а у кількох школах діють українські класи, де після завершення основних уроків вивчають мову, літературу, історію, культуру України.
Під час поїздки ми відвідали деякі заходи ІІІ Українського тижня у Гданську, який організувало Консульство України: переглянули українські документальні фільми, побували на концертах і мистецьких виставках. Саме там переконалися, яка активна українська громада у Польщі.
Хочу зауважити, що українська меншина є доволі активною і в суспільно-політичному житті Польщі, зокрема, за результатами недавніх виборів до самоврядних структур у Польщі, які відбулися 21 жовтня, балотувалося 95 кандидатів – представників української меншини. З них перемогли 38. Двоє будуть брати участь у другому турі на бургомістра та війта – це Іван Боднар (кандидат на бургомістра Білого Бору, Західнопоморське воєводство), Славомир Ковальчик (кандидат на війта Ґміни Сьвйонтки, Вармінсько-Мазурське воєводство). Серед депутатів Вармінсько-Мазурського воєводства буде двоє українців – це Мирон Сич та Збишко Гомза.
– А які проблеми мають польські українці?
– Скажу, що у щорічному бюджеті Польщі передбачена фінансова підтримка нацменшин, тому Об’єднання українців у Польщі отримує свою частку – здебільшого на фінансування культурних та освітніх проектів. Однак цього замало. Скажімо, у 57-й школі Гданська є кілька українських класів і лише один діє за кошти держави, а решта – самі батьки. Не вистачає посібників для вивчення української мови.
Також не можна не згадати, що сьогодні українців в Польщі сприймають неоднозначно, оскільки українсько-польські відносини значною мірою мають «історичне забарвлення‟. Хочу зауважити, що для України сьогодні надзвичайно важливо у Польщі розвивати культурну дипломатію, яка повинна стати невід’ємною частиною зовнішньої політики. Останнім часом МЗС України дещо активізувало свою роботу у цьому напрямку, зокрема у цій країні щораз частіше відбуваються українські мистецькі виставки, концерти, різні культурні заходи, які знайомлять з Україною та сприяють європейській інтеграції нашої держави.
Ми побачили, як Німеччина фінансує свою діаспору у Польщі чи Польща – своїх в Україні. І хоча в Україні діє Державна програма співпраці із закордонними українцями, вона малоефективна. На жаль, польські українці наразі без підтримки України на державному рівні.
Найчастіше про проблеми говорять представники Об’єднання українців. Вони наголошують на важливості зміцнення співпраці з Україною, зокрема на їхню думку, доречно було б започаткувати молодіжні обміни, літні школи – щоб діти і молодь більше дізнавалися про батьківщину своїх предків, спілкуватися з однолітками, пізнавали Україну.
