1 вересня, у День знань, відбулася урочиста посвята першокурсників. Місце зустрічі, як кажуть, змінити не можна. Немає у нас більшої площі, аніж майдан перед четвертим корпусом. Але й він уже затісний для такого масового дійства. Адже окрім першокурсників, студентів старших курсів, магістрів сюди приходять і їхні щасливі родини.
Кожен університет матиме не тільки минуле, а й майбутнє лише за умови, якщо у нього буде нове студентське поповнення. Львівська політехніка має майбутнє. Наш університет гостинно відчинив двері для 7,5 тисяч студентів, з них понад 4 тисячі зараховані на освітній ступінь бакалавра. Серед поповнення – велика когорта золотих і срібних медалістів, переможців всеукраїнських та міжнародних учнівських олімпіад. Десь у тому щільному гурті винуватців торжества стоїть і Микола Морозов, який під час ЗНО склав математику й англійську мову на 200 балів. З таким рівнем знань він міг вступити у будь-який навчальний заклад в Україні, але обрав спеціальність «Інженерія програмного забезпечення» саме у Львівській політехніці.
Урочистість розпочалася з підняття Державного прапора України. Цього року це право надано студентці третього курсу Інституту архітектури Наталії Волошко та студенту третього курсу Інституту економіки та менеджменту Дмитру Хахилеву.
Ведуча урочистостей доцент Інституту економіки і менеджменту Надія Любомудрова запрошує до слова ректора Національного університету «Львівська політехніка» професора Юрія Бобала. Мабуть, таке ж хвилювання Юрій Ярославович відчував далекого 1968 року, коли після закінчення сільської школи і служби в армії вступив на перший курс радіотехнічного факультету.
Ректор нагадав, що у грудні минулого року Львівська політехніка відзначала 200-річчя нашої Альма-матер. Завдяки зусиллям багатьох дослідників достеменно встановлено, що справжньою датою заснування Університету є не 1844 рік, а 1816-й. Львівська політехніка тепер у десятці найстаріших технічних університетів Європи і світу. Це – наш бренд і наша гордість. За словами ректора, Львівська політехніка за міжнародними та національними освітніми рейтингами вже впродовж тривалого часу входить до чільної п’ятірки найкращих українських вищих навчальних закладів.
Свій виступ Юрій Бобало завершив такими словами:
– Мої юні друзі! На вас покладають великі сподівання ваші батьки. Тому будьте наполегливими і цілеспрямованими. Ваші знання, талант, енергія, патріотизм та почуття громадської гідності необхідні Україні. Вони будуть гідною запорукою її інтелектуального, культурного та економічного розвитку. З усією теплотою серця висловлюю слова подяки нашим викладачам за їхню щоденну напружену творчу працю. Вітаю батьків наших вихованців, зичу їм терпеливості й порозуміння зі своїми дітьми. Бажаю кожному віри у себе, у свою державу, у перемогу України!
Традиційним стало прийняття студентами-першокурсниками урочистої присяги. Її текст зачитали студентка першого курсу, випускниця загальноосвітньої школи № 5, відмінниця навчання Лідія Гук та студент першого курсу, випускник Львівської академічної гімназії, відмінник навчання Юрій Данилов. Ректор Університету під оплески вручив їм символічний студентський квиток та ключ до знань.
Студентів-першокурсників, їхніх батьків, усіх присутніх на урочистостях сердечно вітали заступник голови Львівської облдержадміністрації Маріанна Вільшанська, народні депутати України Олексій Скрипник та Оксана Юринець (її донька сьогодні теж стала першокурсницею), міський голова Львова Андрій Садовий, президент Національної академії аграрних наук України Ярослав Гадзало, Генеральний консул Республіки Польща у Львові Рафал Вольський, голова Асоціації випускників Львівської політехніки Іван Ривак.
А далі було театралізоване дійство. З глибин віків гонець приніс вічний вогонь науки й освіти. Промовляв до учасників свята і перший ректор Львівської політехніки, будівничий головного корпусу Університету Юліан Захарієвич, а разом з ним були три перші Музи – Інженерія, Архітектура і Будівництво, Механіка.
Величаво прозвучала на майданом пісня «Україна – це ти» у виконанні ансамблю естрадної пісні «Сузір’я» та Народного ансамблю танцю «Вірність».
У цей час у небо злетіли голуби і серпантин. Свято закінчилося. Тепер нумо в аудиторії за наукою. «Гризти граніт науки» у Львівській політехніці – ой як тяжко... Але назвався студентом – вчися, юний друже!
