Лекцію прочитав кандидат історичних наук, завідувач кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини Іван Хома.
Захід, який модерувала проректорка з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків професорка Наталія Чухрай, відбувся за участі консула Генерального консульства Республіки Польща у Львові Бартоша Шеліги.
Щороку на початку липня ми знову гортаємо ці трагічні сторінки, згадуємо події 1941 року, бо історична пам’ять має бути вічною. Це нагадування, аби таких злочинів більше не допускати. Хоча ми є свідками аналогічних теперішніх дій російського загарбника, який укотре проявляє свій знайомий почерк в історії українців.
А тоді, у липні 1941-го, академічна спільнота Львова втратила науковців світового рівня: фізиків, математиків, аграріїв, медиків. Нацистська окупаційна система, що прийшла до міста наприкінці червня 1941 року, залучивши власні органи державної безпеки, заарештувала 45 видатних постатей Львова та їхні родини й усіх жорстоко знищила.
Щоб збагнути логіку цих подій, не варто обмежуватися липнем 1941 року, а доречно заглибитись у події, які їм передували, зокрема згадати масові репресії на Заході України, спричинені радянським режимом. Коли німецькі війська ввійшли до Львова, то міські в’язниці були переповнені тілами політичних в’язнів, яких розстріляли сили НКВС. Серед них, зокрема, був рідний брат майбутнього головнокомандувача УПА Романа Шухевича – Юрій Шухевич, а також директор української школи у Львові Василь Бень. І тепер, коли аналізуємо повномасштабне вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року, створюється враження, що Друга світова не закінчилась, адже Радянський Союз не був покараний і не відповів за скоєне, тому його спадкоємиця росія вдалася до нових злочинів. Натомість ті, хто був покараний, нині є нашими союзниками, – наголосив Іван Хома.
Під час обговорення лекції «Сторінками пам’яті…» виступила бібліотекарка Науково-технічної бібліотеки Львівської політехніки Надія Козел, яка детально застановилася на інтелектуальних втратах діячів науки, зокрема політехніків, які стали жертвами подій, що в історіографії дістали назву «Вбивство львівських професорів», яке відбувалося на Вулецьких пагорбах, просто неба, поблизу житлових будинків. Дослідниця наголошує, що це було не лише нищення еліти, а й намагання загалом зашкодити науці, яка на той час переживала часи високого розквіту.
