Коли ми спілкувалися з дисертантом, він попросив звертатися до нього коротко – Насір. Науковцю 56 років. 1987 року, ще за часів Радянського Союзу, закінчив Одеську державну академію будівництва та архітектури. З приємністю згадує свої студентські роки. Україну вважає своєю другою батьківщиною. Доволі вільно володіє російською мовою і зараз вчить українську. В Іраку працював інженером-будівельником і архітектором-проектантом. Дещо з його будівель знищила війна. Зараз веде наукову роботу, читає лекції в університеті Вавилона.
Тема кандидатської дисертації – «Вплив архітектурної спадщини Вавилона на формування світової архітектури». Захист відбувався саме у Львівській політехніці, тому що тут в Інституті архітектури є спеціалізована Вчена рада з такої тематики. Роботу виконував у межах планів наукових досліджень міністерства туризму та старожитностей Іраку та кафедри архітектури університету Вавилона.
Як відомо, це стародавнє місто було столицею колись могутньої держави Вавилонії. Сучасний Вавилон розташований у нижній течії річки Євфрат на території Іраку, за 88 кілометрів на південь від Багдаду.
При слові «Вавилон», напевно, у більшості людей виринуть із пам’яті словосполучення «Вавилонська башта», «Вавилонське стовпотворіння». Є така біблейська легенда. Мешканці цього міста задумали звести башту-стовп висотою до неба, щоб прославити у віках свої імена. Бог був обурений такою зухвалістю і наказав ангелам примусити будівничих заговорити різними мовами. Почалося велике непорозуміння, і будівництво довелося припинити. Ця легенда обігрується у численних літературних і мистецьких творах.
Пан Насір обстоює іншу версію щодо мотивів будівничих Вавилонської вежі. Вони прагнули не уславити себе, а бути ближчими до Бога...
Науковий керівник дослідника з Іраку – кандидат архітектури, доцент кафедри архітектурних конструкцій, реставрації і реконструкції будівель, споруд та їхніх комплексів Одеської державної академії будівництва та архітектури Надія Єксарьова. Вона визнала, що співпраця з іракським дослідником примусила її глибше зануритись у самобутню історію та архітектуру Іраку. Офіційними опонентами дисертанта виступили доктор архітектури, завідувач кафедри інформаційних технологій в архітектурі Київського національного університету будівництва та архітектури Валерій Товбич, а також доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Львівської політехніки Юрій Лукомський.
Члени спеціалізованої вченої ради одноголосно вирішили присвоїти науковий ступінь кандидата архітектури Аль-Оді Насіру Алі Абдульхуссейну.
Високо оцінив роботу науковця з Іраку директор Інституту архітектури Львівської політехніки професор Богдан Черкес. Учасники обговорення побажали новоспеченому кандидату архітектури продовжити вивчення унікальної архітектурної спадщини Іраку й популяризувати її не лише у лекціях, а й у книжках різними мовами.