Нещодавно 11 представників Національного університету «Львівська політехніка» здобули стипендії Кабінету Міністрів України для молодих вчених. Серед них і кандидатка економічних наук, докторка наук з державного управління, професорка кафедри адміністративного та фінансового менеджменту Інституту адміністрування та післядипломної освіти Вероніка Карковська.
– Пані Вероніко, знаю, що ви навчалися у Львівській політехніці. Розкажіть, чому обрали цей заклад освіти і вирішили зосередитися на питаннях, пов’язаних з економікою та менеджментом? Чи легко було навчатися у Політехніці?
– Родом я з міста Новояворівська, що недалеко від Львова. Тому логічним було рішення навчатися у Львові. Згадуючи останні роки навчання в Новояворівському ліцеї, маю визнати, що було важко обрати університет і свій фах. Однак у цьому виборі допомогла саме Політехніка.
Тоді в Новояворівському ліцеї провадили підготовчі курси і приїжджали викладачі з Львівської політехніки. Я вирішила, що ті курси не завадять. Навчалася у фізико-математичному класі. Коли ж підготовчі курси закінчилися і треба було обирати, зрозуміла, що найкращим вибором буде вступ до Львівської політехніки. Політехніка – це відомий та успішний університет, мені справді хотілося тут навчатися. Але треба було ще обрати спеціальність. Я її обрала за допомогою довідника, де ознайомилася з різноманітними тодішніми інститутами і спеціальностями. Зупинилася на економіці й менеджменті. Щоправда, мене зацікавив більше менеджмент, ніж економіка. Вивчення менеджменту дає чимало практичної користі та знань про управління підприємством, процесами, людьми.
Уже з першого курсу усвідомила, що зробила правильний вибір, бо навчалася за дуже цікавою програмою, подобалися ті предмети, та й викладачі виявляли добре ставлення. Навчання у Політехніці незабутнє, часто згадується той час. Однак не можу сказати, що все мені давалося легко, ні, я докладала чимало зусиль, щоб усе виконувати й успішно навчатися. До того ж перебувала в конкурентному середовищі – багато талановитих і розумних студентів вчилися зі мною. Та, попри все, в нас був хороший і дружний колектив.
– Чому вирішили продовжити своє навчання в аспірантурі і працювати в галузі науки, а не піти десь на фірму?
– На перший погляд може здатися, що це було спонтанне рішення. Ми з подругами, які теж добре вчилися, вирішили, що варто спробувати себе в аспірантурі, хоча до кінця не усвідомлювали навчального процесу. Але вже починаючи з п’ятого курсу цікавилися, що потрібно для навчання в аспірантурі. Пробували писати свої перші статті, тези доповідей для конференцій, провадити дослідження кожна у своїй проблематиці. Так у процесі зрозуміли, що це доволі цікаво. Та, завершуючи своє навчання в магістратурі за спеціальністю «менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», я паралельно працювала на фірмі, реалізовувала свої здобуті знання. Коли ж вступила до аспірантури, тоді вже звільнилася з роботи і зосередилася суто на науковій праці.
Мене зарахували на спеціальність «економіка та управління національним господарством» і скерували на кафедру теоретичної та прикладної економіки, де я впродовж трьох років навчалася в аспірантурі. Загалом я задоволена своїм вибором, було цікаво вчитися, я мала чимало можливостей відвідувати різноманітні конференції, і університет цьому дуже сприяв.
– Коли ви починали свій науковий шлях, чи мали приклад для наслідування?
– У Політехніці чимало відомих і успішних науковців, які є прикладом для інших. Коли починала свій науковий шлях як молода науковиця, для мене одним із таких яскравих прикладів був і досі є мій керівник – завідувач кафедри адміністративного та фінансового менеджменту Назарій Подольчак. Він дуже амбітний, цілеспрямований і своїм запалом дає стимул іншим. Назарій Подольчак докладає зусиль для розвитку як кафедри, так і інших організацій університету, щоб Політехніка була флагманом інновацій. Тому він є одним із тих науковців, на кого варто рівнятися, щоб у подальшому розвивати науку й застосовувати свої знання з користю і для себе, і для спільноти.
– Які ваші наукові інтереси, яку проблематику вивчаєте?
– Мої наукові інтереси в певний період змінювалися. Коли працювала над кандидатською дисертацією, мене більше цікавила проблематика трансформації заощаджень в інвестиції національної економіки. Пізніше, коли захистила дисертацію, з’явилася можливість спробувати себе в іншому напрямі. В той час розпочала роботу на кафедрі адміністративного та фінансового менеджменту, де я дотепер працюю. На цій кафедрі стала працювати в напрямах управління фінансово-економічною безпекою і публічного управління та адміністрування. Обрала тему подальших досліджень – формування механізмів кадрової безпеки органів публічної влади в умовах інституційного забезпечення, адже, на моє переконання, кадри вирішують усе. Наскільки якісною є підготовка кадрів і забезпечення праці, настільки якісним буде й результат їхньої роботи. Нині працюю над проблематикою оцінювання емоційного інтелекту державних службовців, зокрема над порівнянням різних методик, які використовують у цьому напрямі.
– Що для вас означає бути стипендіаткою Кабінету Міністрів України? Чи додає це мотивації?
– Я вперше отримала такого роду стипендію. Але цьому передувало здобуття інших нагород. Наприклад, здобула премію від Львівської обласної адміністрації, була серед найкращих молодих науковців року. Як на мене, однозначно такого роду нагороди додають мотивації молодим науковцям до подальшої роботи.
– Після всіх цих років чи відчуваєте себе на своєму місці, чи не жалкуєте, що стали науковицею?
– Звісно, що таке спадало на думку, мовляв, а чи на своєму місці я? Але щиро скажу, що відразу це відкидала, бо в іншому напрямі себе просто не бачу. Відчуваю, що це той напрям роботи, в якому я маю працювати, тож уже немає сумнівів і таких думок, щоб пробувати щось інше. Атмосфера університетського життя дуже затягує, і ти розумієш, що вже не можеш без неї. А атмосфера нашої Політехніки велична й особлива. Тут є багато можливостей для науковців і студентів. Тому цим варто користуватися. Власне, ці можливості дають мотивацію, щоб у подальшому діставати задоволення від своєї роботи.
– На завершення – як ви проводите час поза роботою, чи маєте якісь хобі?
– У кожного є свої зацікавлення. Мені подобаються різні види спорту, люблю активний відпочинок із друзями. Певна річ, також подобається і фільми переглядати, і читати цікаві художні книжки.
