З початком вересня повним ходом розпочався навчальний процес. Якщо старшокурсники беруться до вивчення дисциплін із знанням справи, то першокурсникам доводиться не лише призвичаюватися до нового ритму навчання, а й знайомитися зі своїми викладачами, одногрупниками, навчитися орієнтуватися між корпусами і швидко знаходити потрібні аудиторії чи кафедру фізичного виховання у Стрийському парку.
Цього року майже 60 відсотків студентів Львівської політехніки – вихідці з різних областей України, які обрали університет через його престижність, розташування в одному з найкрасивіших міст України. Коли готувався цей матеріал, йшов лише другий тиждень навчання. Та все ж ми вирішили поцікавитися у першокурсників, які у них враження від університету, викладачів, чи все їх влаштовує в новому житті.
– Я подавав документи у Львівську, Київську і Харківську політехніки, – говорить мешканець Кривого Рогу, студент першого курсу ІХХТ Богдан Домніч. – За своїми балами проходив у всі виші, але обрав саме Львівську політехніку, бо в неї славна історія. Мої перші враження дуже гарні. Політехніка так само гарно виглядає, як і місто Львів. Особливо вражають дизайн та архітектура приміщень. Мені дуже сподобалися викладачі, відразу відчувається їхня професійність і вміння спілкуватися зі студентами. Я вчуся на напрямі «Хімічна технологія», а надалі хотів би глибше вивчати переробку нафти та газу. Група сподобалася, ставлення дуже добре. В гуртожитку живе більша частина групи, що дуже сприяє глибшому знайомству. Планую вчитися так, щоб потрапити на практику за кордон, здобути там певні навики.
Іван Михальов приїхав до Львова з Маріуполя. Львівську політехніку обрав тому, що вона є одним із найкращих вишів (на шостому місці в Україні). Перший раз познайомився з містом ще до того, як мав здавати документи. Воно сподобалося, тож вирішив, що навчатися буде саме тут. Хлопець також навчається в ІХХТ, обравши хімічну технологію, бо ще зі школи найбільше уподобав собі хімію. Має намір швидко адаптуватися до навчального процесу. З усіма (а в групі дівчата переважають) ще не познайомився, але багато з них живуть у гуртожитку, де зазвичай знайомство відбувається швидко.
Перші враження про Політехніку і викладачів – позитивні. Розуміє, що навчання має бути на першому місці, адже під час іспитів спуску від викладачів не буде.
Роман Гануляк з Івано-Франківщини – студент I курсу ІАРХ:
– Давно хотів стати архітектором, а Політехніка – один з найкращих вишів в Україні, тому мріяв навчатися саме тут. Навчання мені сподобалося. Люблю креслити, малювати. Імпонує ставлення викладачів до викладання своїх предметів. Група дружна, весела. Навчаються студенти з усієї України. Оскільки нас багато, то ще не з усіма познайомився.
З Миколою Будзаном, студентом I курсу ІБІД, який приїхав з Тернопільщини, ми зустрілися на кафедрі фізики, де його група мала заняття. Хлопець здавна мріяв стати будівельником, любить креслення, тож у Політехніці планує удосконалити свій початковий фах, який здобув у ліцеї. Університет теж обрав за його престижність. Вірить, що, здобувши тут добру спеціальність, без труднощів згодом знайде роботу. Микола задоволений початком навчання, планує не втрачати навчального ритму, а ще знаходити час для настільного тенісу, без якого не уявляє свого життя.
Думками про нове поповнення діляться й викладачі. Асистент кафедри архітектурного проектування ІАРХ Галина Гнат вважає, що говорити про враження складно, бо в неї з першокурсниками було лише дві пари:
– Якщо порівнювати з попередніми роками, то студентів стало значно більше, запам’ятовувати гірше… Загалом, тішить, що щороку діти мають кращий потенціал, запал, бажання вчитися, стає значно вищий рівень їхньої підготовки. Це відчувається уже з перших днів. Звичайно, через рік-два вони всі вирівняються. Все залежить від них самих – від посидючості, завзятості, бо ми можемо лише навчити їх вчитися. Може статися так, що ті, хто має нині нижчий рівень, завдяки наполегливості досягне вищого рівня. Тому треба бути дуже пильним, щоб тебе часом не обігнали інші.
Професор кафедри фізики Ігор Зачек зі студентами познайомився під час лекцій і на практичних заняттях.
– В мене склалося про першокурсників дуже хороше враження, – говорить Ігор Романович. – Їхня підготовка на досить хорошому рівні. Коли розв’язують задачі, видно, що мають добрі базові знання і можуть успішно засвоювати матеріал, який ми їм викладаємо. Вони дуже уважні на лекціях, все занотовують, добре відповідають на наші питання. Сподіваюся, що все у них буде добре.
Ми також маємо надію, що бажання здобувати нові знання першокурсники не розгублять упродовж шести років, доки гризтимуть граніт науки. Хай їм щастить на цьому нелегкому шляху.
