Футболгольф. Не чули, не грали? Тоді гайда разом із завідувачем водно-веслувальної бази Комітету з фізичного виховання та спорту МОН Андрієм Босим з’ясовувати, що це за «звір» спортивний такий, і де з ним, безконтактним, нетравматичним, можна попрактикуватися.
Андрій Босий 2013 року закінчив ІППТ у Львівській політехніці, спеціальність «фінанси і кредит». Від 2012 року працював на посаді провідного спеціаліста Комітету. Професійно займався гандболом, був капітаном команди Політехніки, гравцем клубу «СКА-Політехніка» вищої ліги України, який тепер грає у суперлізі.
– Захоплення футболгольфом почалося з того, що торік була нагода побувати в Києві на полі для нього, – розповідає пан Андрій. – Таке поле є віддзеркаленням поля для гольфу, тільки у грі замість ключок – ноги гравців, а замість маленьких м’ячиків – звичайні футбольні м’ячі. Відповідно лунки мають розмір, як два футбольні м’ячі. Оскільки з моєю професійною командою завжди тягнемося за новими враженнями й ідеями, то вирішили спробувати зробити щось подібне й у Львові. Є футгольф – коли велике поле на 18 лунок і довший час триває гра, а є футболгольф – гра, удари в якій більше розраховані не на силу, а на точність. У травні ми відкрили спрощену версію поля в Наварії – там лише 9 лунок. До речі, футбольна команда Львівської політехніки разом із тренером Володимиром Осінчуком були присутні на відкритті. Це єдине футболгольфне поле в Україні (для футгольфу нема), бо те, що було біля Києва, вже закрите через те, що не зійшлися в цінах із орендарями. Воно є фактично для ознайомлення з футболгольфом, плату за гру на ньому наразі не беремо, а гравців повністю забезпечуємо інвентарем. Потрібно лише прийти у зручному взутті та з хорошим настроєм. Інструктор розкаже правила, видасть м’ячі й карточки. Згодом будуть тренери, які відпрацьовуватимуть технічні вправності. У перспективі хочемо відкрити ще одне поле. Загалом вважаю, що спільно з командою однодумців за підтримки Анатолія Ігнатовича вдалося запустити такий собі спортивний стартап, який неодмінно повинен «вистрілити».
Футболгольф розвивається від 2009 року – в Голландії створено перше поле, сформувалися команди, почали провадити турніри. Тепер у Європі футболгольф охоплює всі верстви й дуже популярний, зокрема в Данії, Німеччині, Бельгії, Чехії. У нас цей вид спорту тільки набуває популярності. Створена асоціація футболгольфу України, на початку наступного року заплановано створити асоціацію у Львові, а також спортивний клуб і команду, яка братиме участь у місцевих, всеукраїнських і європейських турнірах. На Львівщині наразі провели два турніри серед жінок і чоловіків (у Європі популярні так звані «мікси», коли один удар робить чоловік, а другий – жінка або навпаки), організували перший студентський турнір, яким зацікавилося навіть Міністерство молоді та спорту України. Викладали інформацію в соцмережах, відбувалася електронна реєстрація, тож у турнірах брали участь ті, кому це цікаво. У другому турнірі взяло участь 45 осіб.
– Усі в захваті від новинки, бо у футболі треба докладати більше зусиль, а тут важливі сконцентрованість, точність, до того ж це відпочинок на природі, – продовжує Андрій Босий. – Принцип гри – за меншу кількість ударів пройти всі лунки (на лунці можуть бути перешкоди). Тренуванням є проходження цих доріжок. Додаткових тренувань не потрібно. Що більше практики, то легше грати. Щоб гра відбулася, потрібно як мінімум два гравці. Видаються лічильні карточки, на яких зазначені номери лунок, записуємо імена учасників і скільки ударів припадає на кожну лунку. Максимально можуть починати четверо. Класично турніри провадять у три етапи проходження лунок. Комп’ютерна програма рахує все й підсумовує. Є головний суддя змагань, який розв’язує спірні питання, а так загалом гру побудовано на взаємодовірі – учасники самі записують свої удари. На фінальному етапі, коли у двох гравців виявляється однакова кількість ударів, то дають додатковий раунд. У кого буде менша кількість ударів, той і виграв.
Гадаю, футболгольф стане популярним видом спорту, тепер ним дуже цікавляться підлітки й ті, хто мав дотичність до футболу. До речі, футболістам грати у футболгольф спочатку важко: футболісти звикли покладатися на силу, а тут важлива точність, тож лише на п’ятій-шостій грі їм вдається адаптуватися до гри. Думаю, що будемо додавати футболгольф до програми змагань. Він уже є у програмі Універсіади серед коледжів, яка відбувалася на початку жовтня. Паралельно зі студентами у змаганнях участь брали й педагоги. Переможці отримали кубки, медалі, грамоти, горнята, футболки тощо. Очок він командам не додав, але для загального розвитку був корисним. Наступного сезону поговорю зі заступником директора свого інституту Юрієм Слюсарчуком – запропоную виїзний уїкенд. Із часом зможемо провадити змагання з футболгольфу й серед студентів, і викладачів Політехніки чи інших вишів.
