«Усе це почалося з Інституту геодезії Львівської політехніки. Спочатку практики, конференції, а потім – пішло далі й далі… Основний поштовх до розвитку мені дав мій інститут, за що я дуже вдячний», – каже Анатолій Надольський, випускник Інституту геодезії Політехніки. Зараз він навчається за магістерською програмою в Жешувській вищій інженерно-економічній школі, звідки за програмою «Еразмус+» й поїхав до Туреччини. Сьогодні Анатолій розповідає про свій іноземний досвід.
– Разом із ще одним випускником ІГДГ Сергієм Риженком ми були на навчанні в Туреччині 5 місяців: місто Трабзон, у північно-східній частині країни, за 200 км від кордону з Грузією. Навчалися в Чорноморському технічному університеті (Karadeniz Technical University). Це великий виш, там близько 45 тис. студентів. Геодезичне відділення в університеті не основне і має небагато студентів.
Ми вивчали дві геодезичні дисципліни – мікрогеодезичні мережі та часову обробку вимірювань. Один із предметів фактично був у формі репетиторства: ми із Сергієм приходили до викладача, він розповідав, пояснював, давав нам матеріали. Доводилось бачити роботизовані тахеометри, нівеліри, з якими працювали тамтешні студенти, однак ми з приладами справи не мали. Навчання було повністю англомовне, попередньо ми освоїли англійську термінологію; викладачі – з високим рівнем знання мови – тож і я підтягнув свою англійську.
Мешкали ми в кампусі, у гуртожитку для іноземців. У нас були великі апартаменти, комфортні, дуже просторі. Серед обмежень хіба такі: повертатись у гуртожиток до півночі і не приводити гостей. За нами був закріплений турецький студент, який за потреби допомагав залагодити всі питання, що виникали. Крім нас, було ще п’ятеро еразмус-студентів з інших країн: Чехії, Литви, Білорусі, Іспанії. Ми всі жили по сусідству, разом проводили час.
Мали нагоду побачити, що таке Рамадан – священний для мусульман місяць, який почався 5 червня. Спочатку нам було дивно, незвично бачити дівчат, жінок у хіджабах чи навіть повністю вбраних у чорне студенток чи туристів із арабських країн, але згодом – звикли. Скуштували дуже смачної турецької традиційної їжі. Турки загалом гостинні та приємні. Хіба що інколи виникали мовні труднощі, бо там багато хто не розуміє англійської.
Оскільки було достатньо вільного часу, ми активно подорожували: Греція, Грузія, Азербайджан, Болгарія. Дуже сподобалася Греція: лагідний клімат, усі розуміють англійську, гарна природа, море, дуже красиві Афіни. У Грузії неймовірно привітні, гостинні та відкриті люди. Загалом азійські країни – це яскравий контраст із Європою; там живуть зовсім по-іншому. Після такої поїздки світогляд дуже змінюється: ти розумієш, що поза Україною є щось інше, цікаве.