Розповідає Оля Лісньовська, учасниця багатьох проектів Центру Студентського Капеланства, випускниця Національного університету «Львівська політехніка»:
– Я б хотіла поділитися своїм досвідом перебування в капеланстві.
Я прийшла зовсім випадково, але залишилася надовго. Навіть зараз на квартирі мене оточують дві класні людини, які свого часу були або й досі є в капеланстві. Мій хлопець теж проходив «капеланство», і що я вам скажу: це гарна школа!
Лекції, розмови, оточення ЦСК впливає, визначає погляди на речі й не речі, на стосунки з людьми і Богом.
Мені важливо, що на капеланстві можна давати незручні питання і не боятися бути відкинутим. Можна все ставити під сумнів, і знати: тебе не виставлять страшним грішником.
Там можна знайти опору, підтримку у кризових ситуаціях.
На капеланстві можна сумніватися в тому, в чому був переконаний роками, змінювати свій стосунок з Богом.
На капеланстві можна думати, до цього, власне, заохочують.
Мені вдалося знайти сім’ю, в якій я можу повністю бути собою. І це найпрекрасніше…
Там можна говорити про Бога, але не тільки про нього треба там говорити! Треба говорити про себе, про свій розвиток, свої бажання, плани.
Бути неідеальним християнином, який намагається бути з Богом, або не молиться…
ЦСК не ідеалізує, а дає інструмент тим, хто його шукає.
