Англійська мова в сучасному технологічному світі – невід’ємний чинник. Ми вивчаємо її ще з молодших класів та продовжуємо в університеті. Для когось це улюблений предмет, хтось навіть додатково відвідує різноманітні курси, а для деяких людей знання англійської мови – хороший спосіб заробітку ще під час навчання.
Заробляти, використовуючи знання мови, вирішили студентки третього курсу Ірина Атаман та Марта Пахольська. Ірина це робить уже третій рік, продовжуючи вдосконалювати англійську у Львівській політехніці, бо вчиться на спеціальності «прикладна лінгвістика». Вона ще на початку навчання зрозуміла, що роботу шукатиме в англомовній сфері. Марта, яка є студенткою журналістики, прийшла до цього рішення не одразу, адже англійську в університеті вивчала лише на першому курсі, а пізніше – німецьку та польську.
То все ж таки, як дівчата прийшли до такого рішення та чи важко їм поєднувати роботу з навчанням в університеті? Їхні цікаві відповіді можуть надихнути на пошуки роботи або… вивчення іноземних мов.
– Розкажіть, де ви працюєте? Ким? І як довго?
Марта: «Вже півтора року я обіймаю посаду викладача в агенції «Міжнародний міст», а також надаю приватні уроки англійської. Здебільшого в онлайні. Карантин пристосував мене до цього методу, й, мушу визнати, у роботі з дорослими він дуже ефективний».
Ірина: «Мій досвід роботи менший, трохи більше шести місяців. Працюю фрилансером у різноманітних колцентрах, де обов’язково треба знати англійську. Переважно в мої обов’язки входить відповідати на дзвінки, але інколи доводиться телефонувати самій».
– Чи добре ви знали англійську до вступу у Львівську політехніку?
Ірина: «Якщо чесно, то я мала звичайні знання англійської, як усі після школи. Але готувалася до ЗНО і тому рівень мала відповідний. Уже коли розпочались пари, потрібно було готуватись ретельніше, вчити більше. Було досить багато того, чого я не знала до університету. Мала хорошу базу, але розмовну англійську й граматику підтягнула саме на парах».
Марта: «У мене дещо інша ситуація. Я ще до вступу отримала сертифікат на Advanced з розмовних курсів з американцями. Під час роботи офіціанткою вже тоді вільно спілкувалась з відвідувачами, могла спокійно перекласти їм меню. Мала чудових учителів у гімназії й репетиторку, яка насправді дала мені більше, ніж могла. Тому в університеті від викладачів чула лише похвалу. Їм було приємно, що зі мною немає проблем і я повністю іду на контакт, не замикаюсь».
– Чи не важко поєднувати навчання й роботу?
Ірина: «Абсолютно ні. Всі пари тривають так, що я після них встигаю зібратись, підготуватись до занять та доїхати на роботу. Працюю здебільшого з 17:00 до 22:00, інколи, звісно, затримуюсь. Такий графік мені ідеальний, адже і не пропускаю навчання і вчасно приходжу на роботу».
Марта: «Мені також неважко. Здебільшого це завдяки викладачам з кафедри журналістики та засобів масової комунікації. Вони дуже лояльні. Завжди зрозуміють та підтримають, адже не було ще жодного дня під час навчання, коли я не працювала б».
– Які труднощі виникали під час роботи?
Марта: «Спочатку було важко подолати віковий бар’єр. Маю на увазі, коли учень старший за вчителя й трохи скептично ставиться до його авторитету та знань. Проте це спостерігаю лише під час 2–3 перших занять. Далі вже простіше. Практика, практика й ще раз практика».
Ірина: «У мене труднощів як таких не було. Звісно, виникали певні технічні проблеми, коли сервер висне або зв’язок поганий. Інколи через затори важко добратись до роботи, але це аж ніяк не труднощі».
– Чи мали переживання, що не справитесь?
Марта: «Не надто. Коли починала працювати викладачкою, вже мала два роки досвіду в іншій праці. Люблю людей. Як виявилось, обожнюю їх навчати».
Ірина: «Як на мене, такі переживання завжди є, коли щось робиш уперше. Це не означає, що я думала, що мені щось не вдасться. Мене підтримали друзі, а ще – наприкінці другого курсу викладачі говорили, що маю великий потенціал. Завдяки таким словам і підтримці хвилювання було мінімальне».
– Що вас мотивує в роботі?
Ірина: «Моє удосконалення. Відколи працюю, багато речей переосмислила. І продовжую далі. Так починаєш більше цінувати можливості, які тобі дарує життя. Мотивує час, проведений з рідними. Ну і, звісно, момент того, що ти не стоїш на місці, а перебуваєш у постійному русі. Це виснажливо, але заставляє працювати зі ще більшим задоволенням».
Марта: «Для мене мотивацією є усмішка та результати: коли людина, а особливо, доросла, кайфує від самого процесу, а дитина, яка раніше терпіти не могла англійську, виявляє до неї інтерес».
– Як часто використовуєте англійську мову поза роботою?
Ірина: «Під час навчання в університеті. Маю декілька пар англійської на тиждень, тому за межами роботи активно її використовую, тобто вчу. Буває, що для закріплення матеріалу ми з одногрупниками спілкуємось у соцмережах певний період часу англійською. Така практика дуже допомагає тим, хто хоче вивчити домашнє та удосконалити свої знання мови. На першому курсі це мені суттєво допомогло».
Марта: «Оскільки зараз в університеті я вивчаю польську, то англійську використовую дещо по-іншому. Маю дуже багато друзів з-за кордону, з якими підтримую тісний зв’язок. Постійно переписуємось в месенджерах. Також для удосконалення своїх знань зараз вивчаю бізнес-англійську, стараюсь ще більше розширити свій словниковий запас».
– Що можете порадити студентам, які вагаються, чи варто їм вчити англійську мову?
Марта: «Звісно, варто! Не обов’язково англійську. Будь-яку іноземну. Це розширює горизонти і дає значно більше можливостей для реалізування. Раджу не боятись й вірити у себе, ставитись з повагою до власного часу і коштів. Ці чинники переважно найбільше й мотивують».
Ірина: «Погоджуюсь з Мартою. Нові знання – це завжди круто. Я хочу звернути увагу на те, що в нашому університеті є можливість швидко вивчати іноземні. Англійська, німецька, японська, польська – вибір величезний. Лише мати бажання. Ніколи не розуміла студентів, які, вступивши до Львівської політехніки, відмовляються вчити мови, а через рік-другий біжать на курси. Не втрачайте хорошу можливість, коли вона є».
– Як знайти мотивацію та сили для вивчення іноземних мов?
Марта: «Не зупинятись, коли виникають труднощі, а розуміти, що результат – запорука вкладених зусиль та часу. Не боятися помилок. Завжди наголошую, особливо дорослим, що краще сказати з десятьма помилками, ніж нічого не сказати».
Ірина: «Вивчення іноземних мов – важкий процес і на нього нелегко налаштуватись. Проте варто пам’ятати, чим у майбутньому зможуть допомогти ці знання. Володіння іноземними мовами відкриє безліч дверей до нових можливостей: просування кар’єрною драбиною, відсутність мовного бар’єру під час подорожей, тренування пам’яті та задоволення власних амбіцій. З цими знаннями можна почуватись впевнено, саморозвиватись. Ну і, звісно, не варто забувати, що, вивчаючи іноземні, можна читати твори літератури та переглядати фільми мовою оригіналу. Що може бути краще?»
