Студентка Львівської політехніки, юна співачка, учасниця телепроєкту «Голос діти» та «Голос країни 7», учасниця музичного Ladies’ Trio про мрії, невдачі, перемоги й перешкоди на своєму музичному шляху.
– Коли та як ти розпочинала свій музичний шлях?
– Це було у дитинстві. На дитячих ранках у дитсадку мама почула, що я непогано потрапляю у ноти, а коли мені виповнилося 6, відвела у вокальну студію «Ліра», що у моєму рідному місті Калуші. Так у мене з’явилася перша вчителька музики – Оксана Омелянівна Лісовська, з якою ми пережили чимало пісенних конкурсів, фестивалів, поїздок. І саме їй я завдячую своєю шаленою любов’ю до музики. У студії я навчалася до 17 років, а коли настав час бути студенткою і покинути рідне місто, я продовжила свій музичний шлях у Львові.
– Чому для навчання ти обрала саме Львівську політехніку?
– Насправді я була націлена навчатися на журналістиці в університеті Франка та навіть їздила на творчий конкурс, набрала там непогану кількість балів, але після цього у мене почали з’являтися певні сумніви щодо журналістики, а тому батьки запропонували з’їздити у Львівську політехніку та дізнатися про якісь цікаві напрямки. Коли ми зайшли у корпус Інституту соціальних-гуманітарних наук і підійшли до мого майбутнього декана, він почав розповідати про новий на той час для політехніки напрям – міжнародні відносини. Також зазначив, що по завершенню у дипломі вказують дві спеціальності: політолог і перекладач. Я порадилась з батьками та вступила на міжнародні відносини у політехніку, про що зовсім не шкодую
– Як повпливав університет на твою кар’єру?
– Часто чую від студентів, що навчання забирає 100% їхнього часу, тож не можуть зайнятися іншими справами. У моєму випадку політехніка навпаки сприяла розвитку моїх творчих здібностей. Три роки я співала у ансамблі «Сузір’я» при Львівській політехніці, з яким ми неодноразово виступали на сцені Львівського оперного театру, брали участь у різних пісенних конкурсах, фестивалях і перемагали. Також дуже цікавим фестивалем є «Весна/Осінь політехніки». Це змагання між інститутами, де кожен може себе творчо проявити. У ньому я брала участь щороку і також двічі перемагала. Взагалі політехніка насичена різними цікавими творчими подіями, а коли з’являються якісь проблеми у навчанні через виступи, то викладачі завжди йдуть на поступки.
– Опиши навчання у Львівській політехніці трьома словами.
– Пізнавальне, творче й дружнє.
– Людина, яка мала\має на тебе найбільший вплив у плані музики?
– Я не можу виокремити когось одного. Змалечку на мене впливали і впливають мої батьки. А також музична мама – Оксана Омелянівна. Коли я переїхала до Львова, моєю викладачкою вокалу стала Ліда Біць. Ну й загалом у мене є дуже багато музичних друзів, які наснажують мене своїми порадами, досягненнями й досвідом
– До речі, а чи заважає карантин твоєму творчому розвитку?
– Усюди є свої плюси і мінуси. З мінусів, звісно, що нема живих виступів. Минулого тижня у нас з дівчатами був онлайн-концерт, але без глядачів, без енергетики, без оплесків, що дуже важливо для кожного артиста. Також ми ранішеь запланували безліч виступів, які перенесли на невідомий термін або взагалі відмінили. Тому нам залишається тільки чекати й сподіватися, що невдовзі ми зустрінемося з глядачами наживо. А з плюсів… К мене з’явилося багато часу, який я присвятила вирішенню своїх проблемних моментів у співі. Тепер маю більше часу на вокальні вправи й тренування.
– На твою думку, є можливості продовжувати розвиватися вдома під час карантину?
– Розвиток під час карантину є. Наприклад, в Instargam зараз багато артистів влаштовують різні челенджі й конкурси. Одним з таких був конкурс Аліни Паш, де я, власне, брала участь. Умовами було написати власний текст спрямований проти хейту, гнівних коментарів і ненависті у соцмережах та зачитати це під музику Аліни Паш. Приз – можливість записати цю пісню разом з українською реперкою. І хоча я не виграла цей конкурс, це був дуже цікавий досвід для мене, тому що я себе асоціювала тільки з жанрами, як-от рок, поп, джаз, а тут – реп. Це було новинкою для мене, але вийшло цікаво, я думала навіть про те, щоб надалі розвиватися у цьому жанрі. Також у Instargam мене викликала на музичний батл моя знайома. Умовою було заспівати пісню, яку загадає опонент. А потім глядачі методом голосування обирали переможця. Це також був крутий досвід.
– Цікаво, як почався ваш шлях з дівчатами з Ladies’ Trio?
– Моя викладачка вокалу Ліда Біць розповіла мені про те, що Ladies’ Trio оголосили кастинг на третю учасницю. Я подумала: «А чому б і ні?». Прийшла, заспівала, тоді мені сказали, щоб приєднувалася, а я, звичайно ж, погодилася. Ladies’ Trio існують вже 4 роки, а я до них приєдналася 2 роки тому. Наш творчий шлях розпочався зі зйомок X-factor, де ми виступали перед журі на великій сцені у Києві, але, на жаль, не пройшли у наступний етап. Ми не засмутилися, це навпаки дало нам поштовх до майбутніх дій. Зараз продовжуємо співати, багато гастролюємо, беремо участь у конкурсах. Ну й усі наші пісні ви можете почути на наших сторінках у Youtube, Facebook та Instagram.
– Ще до участі у тріо ти була сольною виконавицею. Чи є у планах продовжувати кар’єру самостійно?
– Насправді участь у Ladies’ Trio не заважає мені бути співати соло. Я неодноразово, перебуваючи у тріо, виступала на різних заходах як Христина Дутчак, тобто сама. Єдине, що здебільшого мої виступи є переспівами відомих пісень, каверами. А мені дуже б хотілося створити проект авторських пісень, тому зараз активно шукаю однодумця, який б міг допомогти мені у плані аранжування і т.д. А раптом ці рядки читає людина, яка вміє створювати музику? То напиши мені, будь ласка (усміхається).
– Розкажи про курйозні випадки під час виступу?
– Таких моментів у мене було чимало. Пам’ятаю, під час одного серйозного міжнародного конкурсу я стояла за лаштунками у куртці, бо було дуже холодно, чекала свого виходу. Мене настільки захопили емоції, що я у куртці вийшла виступати. А зрозуміла це тоді, коли вже відспівала та зійшла зі сцени. А ще я дуже люблю шпортатися і падати у відповідальні моменти. Одного разу, коли я вперше виграла гран-прі на вокальному конкурсі, я так швидко бігла на сцену за цією нагородою, що зашпорталась об колонку перед сотнями глядачів, впала, але, слава Богу, собі нічого не пошкодила. Тоді я гордо піднялася, посміялася, і забрала нагороду. Ще один випадок був під час виступу з Ladies Trio у Польщі: прямо посеред виступу в однієї з дівчат розірвалося плаття по шву, але ми викрутились, обступили її, поки вона однією рукою тримала шов, щоб він не розійшовся до кінця.
– Чим б ти займалася, якби не було музики?
– Звісно, мені було б важко, але, гадаю, могла б бути PR-менеджером у соцмережах. Часто за собою помічаю, що люблю придумувати підписи для фото, редагувати тексти, обробляти фото, люблю дізнаватися про таємні схеми, як зібрати більше лайків. Це цікаво для мене, тому, думаю, щось могло б вийти. І також розглядала б професію перекладача, бо ж іноземні мови мені даються дуже легко.
– А чи доводилося стояти на одній сцені з кимось зі зірок?
– Оскільки я розпочала свою діяльність у дитинстві, то завжди на конкурсах, як-от «Дитяче євробачення», «Голос діти», була нагода побувати зі зірками на одній сцені. Також минулого року ми з дівчатами виступали в Оперному театрі з гуртом «Без обмежень». Це був дуже крутий досвід для нас. Ще три роки тому я виступала зі своїм улюбленим гуртом The Hardkiss.В інтернеті відбувався конкурс, умовами якого було записати кавер на пісню Hurricane. Головний приз конкурсу був виступ з гуртом на сцені «Палацу спорту» у Львові. Я записала кавер і перемогла. Тому виступала з Юлією Саніною і учасниками The Hardkiss на одній сцені.
– Чи були моменти, коли хотіла піти зі сцени назавжди?
– Про те, що я більше не хочу співати, я сказала батькам у 10 років після того, як 2 роки поспіль активно брала участь у різних конкурсах, фестивалях, але жодного разу не вигравала, а завжди посідала останні місця, а тимчасом діти з моєї студії вигравали. Я зробила висновок, що або не вмію співати, або цей світ дуже несправедливий. І тому сказала мамі, що я більше не хочу співати. Пам’ятаю, вона дуже сейрозно поставилася до цього і порадила ще раз подумати.Але я таки зрозуміла, що не можу без музики, без сцени і вирішила продовжити. А вже згодом фортуна усміхнулася до мене і я почала перемагати: пройшла на «Дитяче євробачення», поїхала на «Голос.діти». Після цього я більше жодного разу не поверталася до такого рішення.
– Скільки разів ти була на «Голосі» і хто був твоїм тренером?
– На «Голосі» була двічі. Перший раз «Голос діти» – 1 сезон 2013 рік. А другий – «Голос країни 7». Обидва рази була у команді Тіни Кароль. Окрім того я була на кастингу польського «Голосу» у Варшаві, але, на жаль, не пройшла.
– Чи знаєш ти, що таке зіркова хвороба?
– Я знаю, що таке зіркова хвороба, як вона проявляється, її симптоми. Але сказати, що я нею хворіла… Навряд. Під час цієї хвороби ти відштовхуєш від себе людей, а мені більше підходить дружити з ними, тому наразі хворіти не планую
– Чим відрізняється твоя участь у дитячому та дорослому голосі?
– Я гадаю, що на дитячому голосі у мене була місія набратися досвіду, який я безперечно й здобула. А на дорослому моя основна мета була показати, що я вже не дитина і готова бути справжньою повноцінною співачкою, яка може підкорювати вершини на просторах музичної сфери.
– Що для тебе «Голос країни»?
– «Голос» дав мені поштовх і віру у себе, щоб працювати далі, дав багато нових знайомств, креативних і талановитих друзів. Звісно, це й величезний досвід і незабутні найяскравіші моменти у моєму житті. Поки що (усміхається).
– Розкажи про свої мрії і плани на майбутнє.
– Усі мої мрії, зрозуміло, пов’язані з музикою. Про одну з них я вже промовилася. Дуже хочу створити свій власний проєкт, пов’язаний зі сольною творчістю і, сподіваюся, мені пощастить зустріти людей, які допоможуть втілити мрію у життя і стати повноцінною співачкою.
