1 березня 2025 року відбулася важлива подія для нас, українців, — показ плакатів у центрі Мілана, що демонстрували силу мистецтва та дизайну як інструменту спротиву в умовах війни.
Плакати, які стали частиною міжнародного проєкту Fashion for Freedom, належать студенткам кафедри візуального дизайну і мистецтва (ВДМ) Інституту архітектури та дизайну Львівської політехніки Олені Сороці, Яні Штець, Юлії Штець і Катерині Лакусті. Їхнім завданням було через фешн-ілюстрацію передати те, що здатне викликати відчуття щастя навіть під час війни.
Ми взяли інтерв’ю в Юлії та Яни Штець, щоб дізнатися більше деталей, а також поговорили з Катериною Лакустою й Оленою Сорокою, які поділилися з нами своїм досвідом участі в акції.
— Як вам вдалося взяти участь у проєкті Fashion for Freedom у Мілані?
Юлія: — Я кілька років поспіль брала участь у таких проєктах і воркшопах поза межами навчальної програми, зокрема минулого року в Італії. Тож, можливо, тут уже спрацювала моя репутація, і мене запросили до проєкту. Але більше, думаю, відіграло роль моє зацікавлення модою та модною ілюстрацією загалом. Для мене це не лише мистецтво, а й потужний інструмент для донесення важливих соціальних ідей і цінностей. Тому я вважаю, що і моє бачення, і стиль привернули увагу організаторів Fashion for Freedom.
Яна: — Моя участь у Fashion for Freedom стала можливою завдяки організаторам Vitaworld, Vitaukr та Fashion Globus Ukraine, які вже не вперше залучають студентів до спільних проєктів, а також викладачам кафедри ВДМ, зокрема Роксоляні Квасниці й Оксані Мельник, які надихають нас брати участь у міжнародних проєктах і стають творчими наставниками. Наприклад, цієї осені мої плакати були представлені на виставці World with Women, головною темою якої було звернення до мистецтва як засобу боротьби з насильством.
— Чи був відбір робіт для цього проєкту?
Юлія: — Так, відбір робіт був досить ретельний. Викладачі й організатори проєкту розглядали концепції, візуальну мову та ідею, яку транслює кожен плакат. Мета полягала в тому, щоб вибрати роботи, що поєднують моду і соціальні меседжі.
— Як саме відбувався відбір плакатів для представлення на Milan Fashion Week?
Яна: — Ми захищали кожну свою тему, детально пояснювали її ідею та доводили зв’язок із загальною концепцією проєкту. Лише після цього наші плакати мали можливість бути представленими в Мілані.
— На вашу думку, як вплинув на свідомість іноземців показ, у якому ви брали участь?
Юлія: — Я вважаю, що показ мав значний емоційний вплив на іноземну аудиторію. Це був справді яскравий візуальний посил, і не тільки про щастя через мову моди та мистецтва, а й про Україну та наші культурні коди, ідентичність і силу духу. Тобто ми передали не лише естетику в плакатах і візуалізацію щастя, а й глибший сенс.
— Чи замислювалися ви над тим, що у Мілані варто звертатися до людей їхньою мовою — мовою моди, і саме це приверне їхню увагу?
Яна: — Так, саме через моду ми змогли донести важливі меседжі. Мова моди є універсальною, і через стиль, дизайн, кольори та символи ми говорили про Україну без слів. Завдяки такому підходу Fashion for Freedom зумів привернути увагу навіть тих, хто далекий від політики, але відкритий до естетики та нових сенсів.
— Розкажіть, будь ласка, докладніше про ваші плакати та ідеї, які ви вкладали в них.
Юлія: — Мої плакати розкривали тему свободи через поєднання традиційних українських мотивів із сучасним мистецтвом. Вони натхнені українськими Карпатами — місцем, яке для мене є джерелом сили, гармонії та зв’язку людини з природою. Через символіку гір, кольорові рішення і графічні елементи я прагнула передати ідею природи як вічного натхнення та життєвої енергії.
Яна: — Мої плакати виконані в стилі наївного мистецтва. Я прагнула показати чистоту та простоту як важливі тренди сучасного життя. Насправді українці, які зіткнулися з війною, мріють сьогодні про зовсім прості речі: спокійне блакитне небо, мирний сон у себе вдома, маленькі щоденні радощі. Через прості форми та яскраві кольори я хотіла продемонструвати надію українців на відновлення, силу української культури та незламність духу. Наївне мистецтво часто ігнорує академічні канони, композиції та перспективи, натомість концентрується на емоційності, символізмі й глибокій змістовності. Саме тому в моїх плакатах домінують прості форми, яскраві кольори тощо.
— Чи були якісь моменти на цьому заході, які вас особливо вразили або залишились у пам’яті?
Юлія: — На жаль, на цей захід «їздили» лише наші плакати. Наша черга, якщо все буде добре, — приїхати наприкінці весни вже разом з комплексними проєктами для їх подальшої реалізації. Та саме завдання — опрацювати концепцію щастя. Воно вміщує в собі стільки понять, і зупинитися на чомусь, що можна зреалізувати у формі візуального повідомлення, а потім капсульної колекції одягу, стало справжнім челенджем. Але й перегляд відеозвітів з показу в Мілані дав змогу побачити, як роботи оживають у просторі модного заходу і як на них реагує аудиторія. Це стало підтвердженням того, що мистецтво працює, викликає емоції та спонукає до роздумів.
Яна: — Напевно, запам’яталося те, як наші плакати інтегрувались у загальну атмосферу заходу. Відео та фотографії того, як наші твори привертали увагу, означають, що роботи справді викликали емоції і змусили замислитися. Це ще раз підтвердило, що мистецтво та мода можуть бути універсальною мовою, яка об’єднує людей навколо важливих тем.
Катерина Лакуста також із задоволенням поділилася своїм досвідом, описавши цю ініціативу як цікаву й корисну як для себе, так і для України. Саме тому вона вирішила реалізувати себе в цій акції:
— Ми чудово розуміємо, в яких умовах зараз живемо. Минуло вже три роки з початку повномасштабного вторгнення, і я вважаю, що потрібно привертати увагу світу до того, що в нас відбувається.
Катерина розповіла, що захід на центральних вулицях Мілана був організований завдяки Vitaworld, Vitaukr, з якими вона вже не вперше співпрацює, а також Globus Ukraine.
— Захід мав на меті розповісти про стійкість України через досконалість мови, втілену в серії плакатів, що «дефілюють» на площі у межах Тижня моди, — прокоментувала студентка.
Четверта учасниця, Олена Сорока, розповіла, що комфортно почувається в темі дизайну одягу, який, за її словами, тісно пов’язаний з графічним дизайном і дизайном середовища. Тому їй до вподоби ініціатива на Milan Fashion Week. Вона також поділася власним баченням щастя:
— У моєму розумінні щастя — це передусім свобода (тут можна говорити про різні аспекти). Свобода, яка підкріплюється сонячними барвами, любов’ю та теплом. Цим хочеться ділитися зі світом, адже, навіть попри негаразди, українці виборють свою свободу та щастя.