Десятого грудня Науково-технічна бібліотека Львівської політехніки спільно з Українсько-японським центром університету організували майстерклас із японської каліграфії. Заняття провів спеціаліст із викладання японської мови Українсько-японського центру КПІ ім. І. Сікорського Фуджісакі Ясунорі.
Японська каліграфія називається сьодо (書道), у перекладі – «шлях». Цей ієрогліф також використовують у інших видах мистецтва, як-ось дзюдо, айкідо, карате-до, під час чайної церемонії тощо. Символ передає духовні пошуки. Тому, коли японці пишуть, можна «розгледіти» їхні найглибші переживання. Японське письмо – це священний процес. Навіть буддійські священники, коли приступають до написання своїх праць, то перед тим налаштовуються, читаючи молитви, вкладають душу в кожне слово.
Щоб доторкнутися до цього древнього мистец-тва, японські майстри використовують ваші (традиційний японський папір ручного виготовлення). Але для учасників майстеркласу підготували спеціальний навчально-тренувальний папір: при нанесенні води він спочатку показує зображення, а потім швидко висихає, а тоді можна використовувати його знову. В японській мові є дві абетки: хірагана, яку ще називають «жіночою» через круглу форму та плавні лінії, і катакана, «чоловіча» – вона гостріша. Окрім цього, вони мають і спільну назву – кана.
Тож що треба обов’язково робити, щоб опанувати мистецтво японської каліграфії?
- Розслабитися й отримувати задоволення.
- Правильно сидіти: тримати спину рівно, праву руку – під кутом 45 градусів.
- Стежити, щоб кінчик пензля завжди був гострий.
- Не писати «зап’ястям», використовувати все тіло.
З одного разу досконало навчитися японської каліграфії неможливо. Адже щоб усі лінії були ідеальні, потрібно тренуватися щодня. Також варто дивитися на гарні зразки й повторювати їх.
Студент першого курсу Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології Ярема Петрущак ділиться своїми враженнями від майстеркласу:
– Я так втомився від цифр, математики, тому, коли приходжу на японську, то відчуваю спокій. Завдяки своєму вчителю вже близько місяця я ходжу на курси японської мови. Це не дуже важко, якщо все вчити поступово. Потрібно вчити цю мову не як урок, а отримувати задоволення від процесу. Найважче – подолати перші труднощі, перші два алфавіти. Адже коли вперше чуєш слова «катакана», «хірагана», то одразу лякаєшся. На майстеркласі було дуже цікаво. Класно, що в нашому університеті організовують такі заходи.
На події були присутні не тільки студенти, а й їхні викладачі. Василь Трущак, викладач японської мови кафедри іноземних мов Політехніки, окрім своєї улюбленої роботи, має ще й інше хобі – скрипку:
– Коли є два хобі, то завжди потрібно обирати, що залишиться в майбутньому як робота, а що – просто як справа для душі. Скрипка залишилася для душі, японська – як робота. Але сказати, що з цього ближче мені до душі, я не можу.
Грою на скрипці Василь почав займатися від шести років, а вивченням мови – від 11 років у гімназії на факультативі. «Спочатку зі скрипкою японській мові змагатися було дуже важко, але коли ти починаєш справді пройматися культурою, то вона займає в серці свою нішу». Викладач розповідає: як швидко вивчити японську мову, залежить від шляху, який людина обирає, і наскільки вона до цього готова. Якщо вчити від розуму до серця, це займе вдвічі більше часу, ніж від серця до розуму.
Щоб вивчити японську каліграфію, потрібно бути готовим до того, що доведеться пожертвувати своїм часом та навіть частинкою своєї душі. Бо не кожному дано опанувати цей древній вид мистецтва.
