Під час карантину може занепасти не тільки економіка, а й моральний стан людей. У період ізоляції я навчилась бути щасливою від найпростіших речей: книги, яку покинула читати, улюбленої сукні, яку вже давно не вдягала, розмови з друзями по Skype. Тепер маю набагато більше часу для рідних і дуже ціную ці моменти.
На початку 2020 року ще ніхто не гадав, що коронавірус зможе поширитися на весь світ. Пандемія дуже вплинула на спілкування, навчання, роботу людей. Ми живемо в непередбачуваний час.
Пандемія, безумовно, змусила мене переглянути власні цінності. Сьогодні не так важливі одяг, манікюр, укладка волосся, як моє здоров’я та здоров’я сім’ї. Почала цінувати прогулянки з друзями, веселощі з одногрупниками на парах та навіть похід у торговий центр. Я б була дуже щаслива вийти надвір без маски і просто подихати свіжим весняним повітрям, відчути аромати бузку, скошеної трави... А раніше навіть не звертала на них уваги.
Аби з’ясувати, чи мають українці схожі відчуття, я поспілкувалася з психологинею, завідувачкою кафедри теоретичної та практичної психології Іриною Сняданко.
Чи відбулися зміни у моральному стані українців під час карантину?
Моральні цінності ― це фундаментальні засади будь-якої людини. Я не думаю, що ці два місяці карантину суттєво похитнули наші ціннісні пріоритети. Наприклад, у Китаї після пандемії люди почали масово розлучатися, а в нашій країні такого не відбувається. За результатами дослідження наших студентів-психологів, у суспільства зараз більше тривоги щодо того, як повертатися на роботу. Люди звикли до домашнього ритму життя, коли можна в будь-який момент випити чаю, ходити у капцях і піжамі, лежати на ліжку і при цьому працювати. А ось вихід на роботу призведе до стресу.
Також зросло значення сім’ї під час карантину. Люди почали більше цінувати вечірні прогулянки, посиденьки на літній веранді в кав’ярні з рідними. Тому ті, хто під час карантину перебувають вдома самі, безумовно, відчувають самотність.
Чи можуть виникати часті зміни настрою під час карантину? Чому саме?
Як практикуюча психологиня, можу сказати, що в людей у час карантину загострилися переживання. Наприклад, в українців, у яких була іпохондрія (стан людини, клінічний синдром, що проявляється в постійному занепокоєнні з приводу можливості захворіти на одну або декілька хвороб), посилилося це відчуття і спричинило зміни настрою під час карантину. У кого був страх самотності, той, відповідно, почав відчувати цю самотність ще більше, бо перебуває наодинці вдома. Основною скаргою, як зауважили студенти-психологи, які консультували людей на гарячій лінії, було роздратування. Адже коли робота та сім’я не розмежовані, усе відбувається в одній квартирі, то час на працю і відпочинок «стирається». Це безкінечний день, де немає меж між обідньою перервою, кінцем робочого дня та відпочинком. Усе це викликає перепади настрою та підсилює роздратування. Проте, з іншого боку, є і спокій, адже непотрібно думати «що одягнути?», «як я виглядаю?», « чи встигну на свій автобус?» тощо. Також новини можуть впливати на настрій, підсилювати тривогу, смуток, адже негативні події викликають негативні емоції та переживання. Та все ж, я вважаю, що ці коливання настрою були незначними.
В українців у час карантину спостерігається зростання депресії та падіння тривожності. Про це дослідження, проведене соціологічною групою «Рейтинг». Чи погоджуєтеся Ви з цими даними? Якщо так, то чому таке відбувається?
Депресія ― це діагноз, тому це краще назвати депресивним станом. Якщо людина схильна до нього, то, зрозуміло, що карантин спровокує появу такого стану. Депресивний настрій, який був і до самоізоляції, підсилюється зараз. Хоча серед моїх клієнтів було багато людей, які є соціофобами й не любили контактувати з іншими. Перебування вдома ― це насолода для них. Ті, у кого обсесивно-компульсивний розлад, чудово себе почувають на карантині, бо їм комфортно сидіти вдома й працювати, непотрібно зайвий раз перетинатися з іншими людьми. У таких випадках тривога, навпаки, зменшилася.
На вашу думку, як швидко люди зможуть повернутися до колишніх умов життя? Що може перешкоджати цьому?
Ми ще не знаємо, коли весь світ повернеться до нормального життя. Прогнозують, що ще два роки ходитимемо в масках. І через цей «маскостиль», наприклад, у жінок може не бути бажання одягнути сукню, підбори, зробити макіяж. Однак позитивним є те, що зараз карантин послаблений і можна відвідувати парки, сквери, музеї, салони краси. Фактично, адаптаційний період триває два-три тижні, за цей час суспільство зможе повернутися до колишніх умов життя. Людська психіка не любить невизначеності. Якщо нам скажуть два роки дотримуватися карантинних норм, то будемо потроху звикати до цього.
Що Ви могли б порадити людям, які почувають себе морально виснаженими у час карантину?
Насамперед слід знайти причину, чому вони себе так почувають. Це може бути через втрату роботи, скорочення зарплати. Викладачам і студентам, наприклад, важко адаптуватися до дистанційного навчання. Тому раджу просто сісти і з’ясувати, у чому проблема, аби потім вирішити її.