Як влаштуватись на роботу? Де її шукати? Які знання і навички потрібні? – у свій час ці питання постають перед кожним. Хтось знаходить місце праці сам, хтось – завдяки допомозі близьких/знайомих, інший пробує робити щось своє, а ще хтось – стукати у різні двері (розсилає резюме)… Дехто йде працювати, ще навчаючись у виші (скажімо, «зачепившись» під час практики), інші – вже маючи на руках диплом. Хтось – за фахом, хтось – ні. Однозначної, єдино правильної відповіді нема, у кожного – своя комбінація.
Зазвичай стартувати доводиться з пошуку вакансій. Вони полюбляють гуртуватись на ярмарках кар’єри чи у спеціальних підрозділах вишу – у Політехніці це відділ працевлаштування та зв’язків із виробництвом (про який, як видалось, знають далеко не всі студенти). Це також спеціальні сайти – от про них опитані згадують передовсім. Вони певні, що на сьогодні інтернет (згадані ресурси, соцмережі) – найліпший варіант: і пропозицій роботи чимало, і подати резюме – як клацнути пальцями.
Але закинуте CV, звісно, нічого не гарантує. Інколи доводиться їх надіслати не одне і не два… Запорукою ж успіху є професійні знання і навички. Часто (та не завжди) – досвід. Годі обійтись і без мов (насамперед англійської) та «м’яких» навичок, як комунікабельність, вміння працювати у команді, креативність, зауважують опитані. «Боротьбу» ускладнює й висока конкуренція, як нині, скажімо, є в галузі ІТ. Зо 200 претендентів на посаду тестувальника – як вам? Як же обійти 199 суперників – що потрібно на рівні як фаховості, так і саморепрезентації? Про це політехніки недавно мали нагоду поговорити з фахівцями однієї з ІТ-компаній.
Анна Жалівців, студентка четвертого курсу Інституту геодезії:
«Сприяють сайти й комунікабельність»
Варто користуватись спеціальними сайтами, як Rabota.ua, Work.ua. Там є з чого вибирати і легкий механізм. А я свого часу заповнила анкету на сайті МакДональдса, мала співбесіду – і, хоч не сподівалась, отримала роботу. Тепер працюю там після пар. Щоб знайти роботу за фахом, насамперед, звісно, важать знання, а загалом треба бути людяним, комунікабельним, скажімо, на співбесіді говорити все, як є.
Данило Тищенко, студент першого курсу магістратури Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Ходити на курси, моніторити ринок»
Насамперед треба стежити за оголошеннями про курси від ІТ-компаній (часто висять у корпусах): вони відкривають перспективу працевлаштування, бо націлені на формування навичок, потрібних роботодавцям. Також – моніторити ринок, ходити на співбесіди. У сфері ІТ для успіху потрібен певний досвід: багато студентів, як і я, береться за різні завдання ще під час навчання. Якщо ти націлений на конкретний напрям, бажаними все-таки є ширші професійні знання (бо завдання зазвичай комплексні). Важливі також ініціативність і харизма, щоб спілкуватись із замовниками, адже вони бувають дуже різні.
Віктор Шаров, студент третього курсу Інституту економіки і менеджменту:
«Найкраще – сайти з пошуку роботи»
Найкраще для студентів – сайти з пошуку роботи. Там багато вакансій, і це ефективно: коли я подавав резюме, за два дні до мене телефонували 7 разів. Так роботу, особливо у Львові, знайти легко. Знаю двох хлопців, які отримали «зелене світло», звернувшись за оголошеннями про роботу, що висять біля профбюро ІНЕМ. Думаю, при працевлаштуванні визначальним є не досвід (адже кожен працедавець має свої вимоги), а комунікабельність, грамотне спілкування з людьми, завдяки якому ти й справляєш перше враження, наприклад, під час співбесіди. До співбесід у серйозних фірмах, наприклад, ІТ-компаніях, варто готуватись, взяти попередні напрацювання тощо; потрібне й розуміння, що ти справді хочеш цю роботу. Я сам уже працював – в інтернет-магазині Rozetka, у кол-центрі. Потрапити туди було неважко (тоді був недобір), але вимоги – жорсткі: чітка організація роботи, вміння правильно відповідати на запитання клієнтів.
Олена Мергут, студентка четвертого курсу Інституту архітектури:
«Почати можна з фрілансу»
Думаю, спочатку можна пробувати бути фрілансером, шукати через інтернет замовників, а вже якщо є мінімальний досвід, – звертатися у профільні фірми. Я особисто залучена до сімейного бізнесу – у сфері анімаційних мистецтв. Хотілось би, щоб працедавці лояльніше ставились до випускників, адже дуже часто вони вимагають стажу. Випускник же може засвідчити, що вміє і може, вказавши в резюме інформацію про свої студентські роботи.
