Очільниця ІГСН Ярина Турчин та доцентка кафедри ПМВ Леся Дорош 23–24 травня взяли участь у V Українсько-польському науковому форумі і круглому столі «Державна політика щодо захисту прав національних меншин: досвід України та Польщі». Причетність до заходу – це певний результат напрацювань у нагороді ім. Івана Виговського, яку виграли мої співрозмовниці.
Як перемогти?
Нагорода ім. Івана Виговського, що діє з кінця 2016 року, полягає у стажуванні українських науковців із різних царин у польських університетах впродовж навчального року. Вона дозволяє науковцеві дізнаватися багато нового, досліджувати, формувати коло партнерів.
Цього разу конкурс був чималий, тому для Львівської політехніки – справжній здобуток, що серед десяти переможців з-понад сотні претендентів – аж троє її представників (окрім гуманітаріїв з ІГСН, викладачка ІНЕМ). Партнери з Вармінсько-Мазурського університету в Ольштині запропонували своїм колегам із Львівської політехніки взяти участь у конкурсі на здобуття нагороди ім. І. Виговського. Головна умова – мати напрацювання у ділянці своїх досліджень. Ярина Турчин вивчає розвиток східної політики Європейського союзу, а Леся Дорош – питання безпекового виміру. Також треба мати публікації, бажано у знаних виданнях – скажімо, у Scopus чи Web of Science. Тема дослідження повинна бути актуальна і цікава для університету, який приймає українського науковця на стажування. Важлива умова участі – безпосередній внесок апліканта у розвиток українсько-польської співпраці у сфері громадянського суспільства.
– Позаяк ми вже декілька років організовуємо українсько-польські наукові форуми, спільно реалізували не один ґрант, тому мали певні здобутки. І властиво перемогли завдяки підтримці наших польських колег, які зуміли довести наші заслуги комісії, що відбирала претендентів, – пояснює Ярина Турчин.
Отож, ґрант виграли…
Відтак кожен аплікант повинен попрацювати у двох університетах, по два місяці у кожному, вивчаючи близьку йому тематику. Ярина Турчин у першому семестрі, впродовж жовтня-листопада, мала нагоду провадити дослідження у Ягеллонському університеті у Кракові, а саме – в Інституті політичних наук і міжнародних відносин. За цей час їй вдалося опрацювати найновішу англомовну та польськомовну літературу, якої наразі нема в Україні. Працюючи у бібліотеці, спостерігала, як її активно відвідують і студенти, і викладачі. А останнього робочого дня, у п’ятницю, у фойє книгозбірні збирається величезна черга студентів, які хочуть позичити літературу на вихідні.
Також Ярина Богданівна для магістрантів міжнародних відносин читала лекції на тему східної політики, Євросоюзу, безпеки. Брала участь у дискусійних клубах під патронатом МЗС Польщі, а також конференціях в Ольштині. Друга частина її стажування триває у Вармінсько-Мазурському університеті.
Леся Дорош спершу працювала в університеті Ґданська. Її куратором був заступник завідувача кафедри політології Інституту суспільних наук.
– Моя робота зводилася до опрацювань наукової літератури. Бібліотека Ґданського університету вразила і модерністю, і тим, що там нема обмежень у доступі до літератури, особливо з безпекових досліджень та міжнародної тематики. У тій бібліотеці я відкрила для себе багато не лише для власних досліджень, а й із дисциплін, які читаю студентам. Знайшла чимало довідкової літератури, монографій, а також публікацій про теперішню війну у нас на Донбасі. І змогла усю цю літературу опрацювати, а тепер разом із Яриною Богданівною маю дослідження в Ольштині, у Вармінсько-Мазурському університеті, – ділиться враженнями Леся Дорош.
Участь у нагороді ім. І. Виговського триватиме до середини червня. Однак у рамках співпраці з Інститутом Східної Європи ще чимало перспектив. Мої співрозмовниці сподіваються, що це вдасться успішно втілити, адже така комунікація на обидва університети впливає позитивно.
Про студентів
Під час нашої розмови Ярина Турчин акцентує на кількох епізодах із життя студентів Ягеллонського університету, в якому навчається більше іноземців, ніж поляків. Отож, тамтешні студенти, як уже було сказано, прагнуть знань. На пари вони приходять у будь-який час, навіть якщо це о пів на восьму вечора. А викладач не має права спізнюватися, адже студенти можуть за це поскаржитися. На заняттях вони активні, долучаються до дискусій, глибоко знають дисципліну, а у спілкуванні легко зауважити, що начитані і розумні. Словом, умотивовані й усвідомлюють свою присутність в університеті.